Методична робота

Розвиток сприймання, мислення, уяви  - основа словесної творчості

План

І. Вступ.

ІІ. Розвиток сприймання, мислення, уяви  - основа словесної творчості

1.                Розвиток творчого мислення дитини – пріоритетне завдання школи. 

2.                Розвиток творчої уяви молодшого школяра засобами слова.

3.                Рідне слово – духовне багатство дитини.

4.                Добір фактів для висловлювання в процесі предметно-практичної та ігрової діяльності.

5.                Добір матеріалу для усного мовлення під час уроків мислення серед природи.

6.                Казка – один з найпопулярніших видів творчості дітей.

7.                Збирання матеріалу для розповіді на основі екскурсій.

8.                Методика організації навчального процесу складання тексту за картиною.

9.                Добір матеріалу за текстом.

ІІІ. Додатки.

                                                          

                                                              Словом рідним треба дорожити,

                                                                  як честю матері, як совістю,

                                                                  як найвищими проявами народної

                                                                   моралі.

                                                                                                  І. Вихованець

          1. Найбільший скарб народу – мова. Бо немає пісні без слів, так само як немає народу без мови та пісні.

З мови починається усвідомлення дитиною самої себе, спілкування й пізнання навколишнього світу, бо початкові етапи виховання й навчання малюка є власне мовними. Серйозні передумови цьому створили праці багатьох учених, філософів, давніх і сучасних, які в дослідженнях духовності зараховували мову до найважливіших сутностей буття людини. Доісторичні Веди, Біблія, середньовічні трактати вирізняли її як особливий об’єкт уваги. Повільно, але наполегливо просуваючись уперед по шляху пізнання світу, наука зуміла глибше дослідити феномен мови як необхідної умови свідомого життя – важливого комунікативного, інформативного та культуротворчого засобу. Лише в рідній мові зафіксовані цінності і символи нації, що сприяють етнічному самоусвідомленню, державотворчим прагненням. Спільне минуле, спільна доля, національна культура, національний характер (ментальність), національний ландшафт, галерея національних героїв.

У мовній освіті, мають органічно поєднуватися три вихідні позиції: грамотність, лінгвістичне мислення і національна мовна свідомість. Іван Огієнко, відстоюючи новий погляд на мову як навчальну дисципліну, писав, що „граматика – то наука про життя української мови... Граматику у нас підмінили на правопис... Граматика повинна дати повний; яскравий малюнок життя нашої мови... повинна показати, що процес утворення мови ніколи не припиняється”. Культурологічне, світоглядне значення мовної освіти закладене і в таких словах І. Огієнка: „Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, ступінь нашої свідомості, це форма національного організування. Мова – душа нашої національності, її святош, її скарб. І поки живе мова – житиме й народ як національність”.

Чим же є мова для дітей на початковому етапі їхнього навчання? Безперечно, що це – навчальний предмет, який повинен дати певну суму (в системі) знань про мову і вміння та навички володіння цими знаннями у спілкуванні. Але крім того, що мова є навчальним предметом, вона є передусім засобом пізнання світу, формування особистості, засобом і сферою самовираження дитини. І в цих іпостасях мова являється дитині з її народженням, з першим словом матері, з ласкою батька, тобто задовго до того, коли постане в образі предмета навчання. Активно працюючи в період дошкільного розвитку, функцій (призначення) мови повинне лишатися пріоритетними і в початковому навчанні. Не сума знань про мову, а сама мова в її гармонійному живому звучанні, лексичному й фразеологічному багатстві, стрункості й вишуканості граматичних форм та конструкцій, стилістичному розмаїтті повинна владарювати у початковій освіті. Інтенсивний розвиток мовлення у дітей початкових класів (гарна вимова, швидке набирання словника, оволодіння граматичними формами й структурами, орфографія, текстотворення) є запорукою успішного навчання у середніх і старших класах, інтелектуального, морально-етичного й естетичного розвитку учнів. Мова ж бо є скарбницею знань про світ,

досвіду поколінь, основою духовної і моральної культури народу.

Ідея про розвиткове опанування мови у початковій ланці висловлювалась такими видатними українськими педагогами, як К.Д.Ушинський, В.О.Сухомлинський. Костянтин Ушинський вважав, що в першу чергу в дитини треба розвивати мовну здатність, яку називають Божим даром, дивом людської природи. Далі ознайомлювати з багатством мови, зокрема, з невичерпними можливостями лексикону. І тільки потім подавати знання про мову у вигляді граматики. Недвозначно висловлював цю думку і Василь Сухомлинський: „Безглуздо, потворно зводити, як ми це робимо, вивчення рідної мови до студіювання граматики Адже дитина розуміє найтонші відтінки рідної мови задовго до того, як вона довідається, що на світі є граматика. Отже перше завдання школи – навчити добре мислити і говорити“. У цьому завданні особливого значення В.О.Сухомлинський надавав словесному вивченню мови, тобто роботі над словом, зі словом, збагаченню словника, розумінню образності тонкої гри значень слова, адже дитяча думка розвивається у точному, виразному, емоційно-образному слові. Дитину треба вести до «джерел слова», щоб вона розуміла зміну відтінків значень у словах, бо вони викликаються життям, і була сприйнятлива до краси слова. Краса слова – це також один з основних мотивів у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського: „Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова, тим більше підготовлений її розум до оволодіння мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова“.

        

2.1. Початкова освіта – це перший освітній рівень, який закладає фундамент загальноосвітньої підготовки школярів. Тому пріоритетне завдання навчання у початковій школі на сучасному етапі має бути не лише сформувати в учнів певну кількість знань, загально-навчальних умінь та навичок, а забезпечити подальше становлення особистості дитини, розвиток її розумових здібностей, і в першу чергу навчити дітей самостійно і творчо мислити. У ході навчальної діяльності формування мислення та розумовий розвиток учнів здійснюється в органічній єдності з формуванням у них дійових знань. Знання – це основа мислення, а в процесі формування дійових знань формується мислення школярів.

З огляду на це цінними є теоретичні положення та практичні здобутки Василя Олександровича Сухомлинського у галузі розумового виховання учнів, який прагнув, щоб початкова школа стала „школою мислення, фундаментом творчих розумових сил учнів“.

Творче мислення особистості дає змогу побачити (передбачити) те, що чого ще немає, але що може бути створене ним самим: момент надання задачі особистісного смислу – власне волевиявлення, до визначення задачі. Творчим є мислення, яке задовольняє наступні вимоги:

- реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що грунтується на природних інстинктивних реакціях - „дослідницькій“ та „ігровій“; потребу у враженнях, спілкуванні, в самореалізації і самоактуалізації;

- втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціонального в пізнавальній діяльності;

- відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності

Розвиток творчого мислення здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових, творчо-прикладних дій, в ході яких відбувається становлення, розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-асоціативного видів мислення. Операціональне та образно-асоціативне мислення – необхідні елементи цілісної структури творчого мислення – містять у собі три розумові процеси: створення образу, оперування ним і орієнтацію у просторі (як дійсному, так і уявному).

Повніше охопити елементи конструювання з метою вибору необхідних для реалізації задуму, вести цілеспрямований пошук нових елементів, неочікуваних зв’язків між звичними образами, створювати цілісні образи з окремих розрізнених елементів, планувати задум і створювати оповідання, казки казкові задачі тощо допомагає алгоритм, розроблений на основі системно-функціонального підходу.

1. Записати для кожного об’єкта можливі функції, які він може виконувати. Для живих об’єктів це може бути професія чи вид діяльності, яку виконує весь об’єкт чи його окремі частини (наприклад, людина – режисер, собака – охоронець).

2. У стовпчик подати підсистеми об’єктів і можливі надсистеми.

3. Записати можливі варіанти ознак об’єктів та їх частин: колір, форма, матеріал тощо.

4. Вказати можливий емоційний стан об’єкта: сумний, радісний тощо.

5.Показати можливі дії, які може виконувати об’єкт: чекати, розкриватися, сидіти тощо.

6. Комбінуючи елементи пунктів 1 - 5, скласти власний продукт творчості: оповідання, казку, задачу тощо.

Застосування даного алгоритму (додаток 1).

2.2. Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Сучасна психологічна наука стверджує, що дітям цього віку притаманні конкретність і водночас неабияка образність мислення, емоційне сприйняття дійсності і активне ставлення до неї.

Брак життєвого досвіду і знань компенсується фантазією, яка яскраво виявляється у дитячій словотворчості: зокрема, під час складання казок, віршів або й тоді, коли вони просто розповідають про власні пригоди. Образність мислення, відсутність стереотипів, естетичне світосприйняття та готовність до дій – тою чи іншою мірою властиві учням початкових класів. Вони свідчать про високий рівень творчих здібностей цієї вікової категорії в цілому.

В.О. Сухомлинський надавав особливої уваги розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами літератури. Змістом цієї системи він вважав:

-         постановку вчителем перспективних цілей розвитку творчих здібностей учнів;

-         проведення уроків мислення на природі;

-         систему творчих робіт з розвитку мовлення;

-         стимулювання інтелектуальних та естетичних почуттів дітей.

Розвинена уява – центральний компонент структури літературних здібностей особистості. Дослідження Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.Я. Савченко, Б.М. Теплова, педагогічний досвід В.О. Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі та ін. доводять, що стимулювання фантазії дітей значно активізує процеси художньої словотворчості.

Важлива риса уяви (за Л.С. Виготським) – прагнення до втілення. „Це справжня основа й поштовх до творчості. Уява за силою своїх внутрішніх імпульсів намагається стати творчою, тобто дійовою, активною, перетворюючою“.

Найважливіше значення уяви полягає в тому, що вона дає змогу прогнозувати результати діяльності ще до її початку, тим самим орієнтуючи людину в процесі діяльності.

Володіючи здатністю до фантазії, людина вільно змінює уявлений предмет чи явище у потрібному напрямку. Вона бачить, його зайві частини та ті яких бракує, ставить предмет під різні впливи з боку інших предметів. об’єкт пізнання неначе оживає у сфері фантазії, відкриває свою внутрішню сутність.

Залежно від самостійності й оригінальності образів активна уява буває відтворювальною і творчою. Відтворювальна – це уява чогось нового для людини, яка спирається на словесний опис чи умовне зображення (картину, схему, план тощо). Творча уява полягає в самостійному творенні нових образів, тобто вона пов’язана з творчою діяльністю людини. Без творчої уяви неможлива літературна діяльність письменника чи поета.

Залежно від виду творчості уява може бути технічною, художньою і науковою. Художня фантазія відрізняється від наукової тим, що не задовольняється абстрактною необхідністю, а надає цій необхідності конкретне чуттєво-образне індивідуальне вираження. Подія в художній інтерпретації побудована так, що через одиничне явище відображає типові характери, обставини, вчинки.

Створення образів творчої уяви має такі етапи:                                                                                             а) виникнення творчої ідеї;                                                        

б) концентрація „стягування“ знань, які прямо чи опосередковано стосуються цієї проблеми, накопичення нових відомостей;

в) „виношування“  задуму; свідома й несвідома робота над матеріалом, розкладання й об’єднання, вибір варіантів;

г) реалізація задуму;                                                                                                                                                         

д) перевірка й доопрацювання.

За наявністю наміру (мети) і вольового зусилля розрізняють мимовільну і довільну уяву. На початкових етапах становлення пізнавальних функцій свідомості уява має мимовільний характер. Предметом уяви стає те, що найбільше схвилювало дитину. Під впливом почуттів діти складають свої казки та вірші. Довільна уява формується в процесі розвитку продуктивних видів діяльності, коли людина оволодіває вміннями втілювати в життя певний задум.

Психологи визначають такі етапи розвитку уяви дітей дошкільного й молодшого шкільного віку

-         розширення кола предметів, які дитина заміщує, „змикання“ уяви з розвитком логічного мислення;

-         вдосконалення операцій відтворювальної уяви; створення на основі вже готових описів, текстів, казок складніших образів та їх системи;

-         розвиток творчої уяви; дитина не тільки розуміє деякі прийоми виразності, а й самостійно їх застосовує;

-         уява стає опосередкованою, довільною та керованою; дитина контролює ступінь відповідності результату поставленому завданню.

Останній етап розвитку уяви молодшого школяра потребує від нього специфічного планування, яке можна назвати покроковим. Дитина планує свої дії крок за кроком, виконує їх, бачить результаті потім планує наступний крок. Можливість такого планування спонукає дітей до цілеспрямованої словесної творчості, коли вони складають казку, нанизуючи одну подію за іншою. Але дуже часто дитина бере за основу план-схему знайомої казки, лише модифікуючи деякі змістові моменти.

Робота з розвитку уяви молодших учнів засобами слова недооцінюється у традицій ній методиці. Формування цієї якості, як правило, відбувається стихійно та безсистемно, використовуються одноманітні прийоми. Під час навчання словотворчості доцільно ознайомити учнів з деякими прийомами розвитку творчої уяви засобами слова, які пропонує

Дж. Родарі у „Граматиці фантазії“. Під час складання учнями казок, віршів, загадок, потішок у пригоді стануть такі прийоми:

1. „Біном фантазії“. Новий образ може з’явитися, якщо взяти два слова, між якими є певна змістова дистанція. Це вимушено активізує уяву, а в результаті виходить єдине фантастичне ціле. В „біномі фантазії“ слова використовуються не в їх звичайному значенні, а звільненими з мовного ряду, в якому вони звично фігурують. Наприклад, „шафа“ і „собака“. Ці слова можуть бути поєднані за допомогою прийменника: собака з шафою, собака на шафі, собака у шафі. Кожне з цих поєднань може слугувати основою для вигадування конкретних ситуацій, з яких утворюється казка.

2. „Фантастичні гіпотези“. Ця техніка виражена у формі запитань: „Що було б, якби...? “. Для постановки запитання беруть будь-які підмети й присудки. Їх поєднання дає гіпотезу, на основі якої можна працювати. Наприклад: „Що було б, якби до телецентру для участі у передачі для дітей „Срібний апельсин“ завітав крокодил? “.

3. Довільне додавання префіксів. Одним із способів словотворчості є деформування слова за рахунок підключення фантазії. Наприклад, бінокль-тринокль, антипарасолька, трикорова, замкіт, віце-пес, суперсірник. Особливо продуктивні нові префікси типу макро-, міні-, максі- (мікропотам, максіковдра, мікрохмарочос).

4. Створення лімерика. Цей цікавий прийом є англійським варіантом організованої, узагальненої нісенітниці. Оскільки лімерик споконвіку калькує одну й ту ж структуру, діти самі можуть скласти лімерик, виконуючи такі операції:

а) вибір героя;

б) вказана риса характеру, яка виражена дією;

в) реалізація присудка;

г) вибір кінцевого сюжету.

5. Конструювання загадки. Цей прийом стимулювання дитячої творчості у концентрованій, символічній формі відображає дитячий досвід пізнання дійсності. Наприклад, складання загадки про олівець:

Перша операція – відсторонення (олівець – це дерев’яна паличка у формі циліндра з гострим закінченням; якщо провести ним по світлій поверхні, то залишається чорний слід).

Друга операція – асоціація та порівняння (світла поверхня – це не тільки аркуш паперу, це й стіна, і засніжене поле. За аналогією: те, що на білому полі виглядає як „чорний знак“, на „білому полі“ може чорніти, як стежинка). 

Третя операція - метафоричне визначення олівця ( це щось таке, що на білому полотні робить чорний слід).

Врешті-решт, загадка набуває такого вигляду:

                      Він на білім-білім полі

                      Залишає чорний слід.

6. Придумування історії з шостим словом. Дітям дають слова, на основі яких вони вигадують яку-небудь історію, наприклад, п’ять слів, які підказують сюжет казки „Червона шапочка“: дівчинка, ліс, квіти, вовк, бабуся; з шостим словом, наприклад, вертоліт. Історія може бути такою: коли вовк стукав до бабусі, його помітив вертоліт ДАЇ й почав переслідувати злочинця, поки той не потрапив до рук мисливців.

7. Казка навиворіт. Метод „вивернення казки навиворіт“ цінний не тільки для розвитку пародіювання. З його допомогою можна визначити вихідну точку для вільної розповіді, яка самостійно розгортається в будь-якому іншому напрямку. Наприклад: Попелюшка зла, нечемна дівчинка. Не допомагає добрій мачусі, відбила у добрих, покірних зведених сестер нареченого.

8. Створення „вінігрету“ з казок. Суть цього методу полягає в тому, що події з різних казок переплітаються й розгалужуються за новим сюжетом. Наприклад, Івасик-Телесик з’явився в будиночку Білосніжки і став її вихованцем. Це дасть старій казці новизну й принесе задоволення дитині від фантазування засобами слова.

Як свідчать дослідження психологів О.М. Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна, Г.С. Костюка про вибір соціальної ролі в дитячому віці, праці Я.О.Пономарьова, Л.В.Занкова, А.М. Матюшкіна, О.М.Дяченко про творчість як форму розвитку, провідним напрямом розвитку уяви молодших школярів є заохочення дитячої творчості й постійне залучення учнів до різноманітних видів творчих завдань.

Значні можливості для цього надають уроки читання та розвитку мовлення. На них діти мають змогу оволодівати індивідуальним досвідом фантазування. (Додаток 9 )

             

2.3 В основу початкового курсу рідної мови покладено всебічний розвиток мовлення. Цьому завданню підпорядковане вивчення фонетики, морфології, елементи лексики й синтаксису.

Важливою умовою мовленнєвого розвитку молодших школярів є робота спрямована на збагачення їхнього словника, формування умінь правильно, точно й виразно використовувати лексику рідної мови для побудови зв’язних висловлювань різних типів. Саме тому на кожному уроці необхідно працювати над словом, точністю і доречністю його вживання, умінням свідомо підходити до правильного оформлення власної думки, розвивати інтерес і увагу до слова в процесі оволодіння граматичним матеріалом.

 У книзі „Рідне слово“ видатний педагог К. Д. Ушинський стверджував, що дитина, яка навчалася рідної мови, оволоділа словом, п’є духовне життя й силу.

„Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме вроки дитинства донести до свідомості й серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини“, - зазначав В.О.Сухомлинський.

Роботі над словом, оволодінню багатствами рідної мови В.О.Сухомлинський надавав великого значення і у своїй практичній роботі. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі думок, переживань є краса і велич, сила й виразність рідного слова. Під час спілкування з природою слово ставало в руках учителя знаряддям за допомогою якого він відкривав дітям очі на духовне багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова й через слово краса входила в їхні душі.

Тому подорож в країну Слова вчителеві слід розпочинати дуже обережно. Спочатку необхідно виявити рівень мовленнєвої підготовки учнів і на цій основі планувати на кожному уроці роботу над словом і словосполученням, образним висловом, точністю й доречністю їх вживання, розвивати в учнів уміння свідомо підходити до правильного оформлення власної думки, виховувати інтерес та увагу до слова в процесі оволодіння граматичним матеріалом.

Усвідомлення теми твору, визначення свого ставлення до неї – це та відправна точка, що спрямовує пошук слів до майбутньої роботи.

Для цього необхідно цілеспрямовано виробляти у молодших школярів уміння помічати у предметі яскраве, характерне і зображувати його словом, виховувати внутрішню потребу передавати власне бачення світу, власне сприймання краси.

                                          

2.4 Школа сприймання, мислення, фантазії. На початковому етапі навчання це перед усім вправляння у спостережливості, спогляданні, сприйманні предметів і явищ природи. Ще до прочитання слова по складах школяр має навчитися розглядати предмет і помічати в ньому щось нове, виділяти ознаки, властивості. Це перші сходинки розумової діяльності. Сутність цих процесів полягає:

1) у баченні предмета;

2) у створенні образу в уяві.

Вдячним матеріалом для розвитку цих інтелектуальних умінь є колективні спостереження у процесі ігрової та предметно-практичної діяльності. Щотижня у „чарівне віконце” вчитель поміщає гілочку клена, дуба, кетяг горобини, калини, опеньки, айстри та інше – для споглядання, спостереження, відкриттів. Діти розглядають їх, а вчитель системою запитань допомагає знаходити, називати ознаки (за формою, кольором, розміром).

Предмет, що колективно розглядають діти, стає зовнішньою опорою мислительних дій. Думка дитини постійно переключається від споглядання до обробки інформації про нього. Внаслідок цього активізується процес пізнання, контролюється правильність його результатів. „Завдяки органічній взаємодії слова і унаочнення діти вчаться висловлювати свою думку. Вправляння у спостережливості, споглядання предметів, виділення їх ознак є кращим способом, за допомогою якого можна досягти самостійності, дар слова”. К.Д.Ушинський

Збагачуючи чуттєвий (сенсорний) досвід учнів, добираємо для конкретних спостережень знайомі предмети і явища. І навчаємо знаходити цікаве в тому, що оточує нас. Важливо його згрупувати таким чином, щоб учні споглядаючи, мали змогу послідовно вичленовувати істотні ознаки, а далі порівнювати їх між собою, систематизувати побачене. У ході такої діяльності розвивається здатність сприймати предмет різнобічно.

Порівняти – означає знайти спільні та відмінні ознаки предметів, істотні й неістотні.

Вправи 1-4 (додаток №2) показують початкові сходинки розумового розвитку молодших школярів. Спираючись на природну властивість дитячого мислення (здатність думати формами, звуками, барвами. – К.Д.Ушинський), прагнемо збагатити чуттєвий досвід учнів, навчити бачити предмет різнобічно, у взаємозв’язках. Організуємо колективне споглядання, спостереження, сприймання так, щоб наочний предмет безпосередньо відбивався в свідомості дитини. І під керівництвом учителя відчуття дітей зримо перетворюється у поняття, з понять формується думка і втілюється в слово.

Вправляння у сприйманні предметів і явищ навколишнього світу готує дітей до вищої сходинки розумового розвитку – встановлення причинно-наслідкових зв’язків, залежностей.

                                  

2.5 Духовне спілкування з природою вносить могутній емоційно-естетичний струмінь у пізнання, вводить дитину у процес народження поетичного вислову, казкового образу. Якраз тому в природі вбачав В.О.Сухомлинський вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.

Розроблена В.О.Сухомлинським система спостережень за природними явищами має назву – Книга природи. Триста сторінок цієї книги – це триста спостережень за природними явищами, триста яскравих картин рідної землі, які закарбовуються у свідомості молодшого школяра.

Читання книги природи – не просто цікаві, захопливі прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом.

„Ми йшли в природу – в ліс, в сад, на поле, луг, берег ріки, - слово ставало в моїх руках знаряддям, за допомогою якого я відкривав дітям очі на багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого і почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова, і через слово краса входила в їхні душі. В дітей з’явилося бажання передати свої почуття і переживання, розповісти про красу”. В.О.Сухомлинський

Для постійних колективних спостережень обираємо гарний краєвид. Сюди приходять учні з вчителем і золотої осені, і напровесні, і в заметіль. Тому перше завдання, що ставить перед собою вчитель, - навчити не просто дивитися, споглядати, а бачити, чути, відчувати світ природи; і організовує колективне сприймання, спостереження так, щоб діти помітили поруч дивне і загадкове, приховане від лінивого ока.

Вправляючись сприймати предмети і явища навколишнього світу, учні опановують уміння зіставляти, групувати взаємопов’язані явища і предмети, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, залежності.

Подив перед красою розковує духовні сили дитини. В її образному світобаченні знаходяться слова, раніше почуті чи прочитані, наповнюються новим змістом. А вчитель, спрямовуючи колективну словесну творчість дітей, заохочує творчі знахідки одних, уточнює образні вислови інших, пропонує свої варіанти, водночас постановкою проблемних завдань залучаючи дітей до колективного оцінювання дібраних мовних засобів.

„...Маленький спалах творчості перетворюється в яскраве сяйво; думка однієї дитини будить думку інших... Колективне спостереження явищ природи, колективне захоплення і одухотворення – це, образно кажучи, настроювання струн мислі кожної особистості на вірний лад звучання оркестру... За найбільшу творчу знахідку в своїй педагогічній майстерні вважайте ту мить, коли дитина сказала своє слово. В цю мить вона не тільки піднялася на одну сходинку в своєму інтелектуальному розвитку... Виховний смисл цієї творчості полягає в тому, що все це відбувається в колективі. Людина відкривається перед людиною, натхнення породжує натхнення, розум впливає на розум, радість стає джерелом нової радості”. В.О.Сухомлинський

Які слова, наче фарби, малюють пишну красу осіннього клена? Чи вдале порівняння зимового деревця зі Снігуронькою? Чому? (Заплющимо очі – і перед нами наче оживає змальована картина. Сніг, справді, іскристий, пухнастий, ніби білий кожушок).

Які слова дібрано невдало? (Клен гарний, красивий. Ці слова дуже загальні, не дають уявлення про осінні чи зимові барви клена).

Таким чином, зацікавлюючись творенням образних, поетичних висловлювань, учні не вдовольняються першим-ліпшим словом, прагнуть віднайти виразне, доцільне, врешті – самобутнє.

Музика рідної землі, дивовижне багатство її барв, форм одухотворяються казкою, загадкою, драматизацією, музичною мелодією. Вводяться також елементи малювання, предметно-практичної, ігрової, дослідницької діяльності. Завдяки такій інтеграції засобів емоційного впливу та різних видів діяльності долається недиференційованість дитячого сприймання, активізується думка. Кожному хочеться розповісти про те, що намалювала уява. Діти придумують образні заголовки до своїх розповідей.

У ході колективної роботи воєдино зливаються конкретні і народжені власною уявою образи, розвивається здатність у дітей вичленовувати ознаки побаченого, визначати в ньому головне і передавати його словом.

Колективні спостереження за навколишнім доцільно поєднувати з індивідуальними. Класовод постановкою запитань-завдань має спонукати дитину пильно придивитися до розмаїття барв, звуків природи, змін та залежності у ній.

Свої знахідки, враження діти передають малюнками, стислими записами у спеціальних зошитах.

Живі образні уявлення, здобуті під час спілкування з природою, стають збудником фантазії дітей. І особлива роль тут системи проблемних запитань на діяльність уяви.

Сукупність, наприклад, проблемних завдань учителя в процесі колективного споглядання перших сніжинок спонукає уяву дітей до творення оригінальних казкових образів. Кожен не лише сприймає побачене, почуте, а й додає до реального від власної фантазії, вкладає в образ щось особисте. Це і є художній, поетичний елемент мислення.

Гортаючи сторінку за сторінкою „Книги природи”, діти розв’язують все нові й нові проблемні завдання, в процесі яких народжуються задуми поетичних творів, казкові сюжети.

Подив перед красою, таємницями навколишнього світу розбуджують думку у навіть пасивних дітей. Життя сповнюється радісними переживаннями, яскравими барвами. І думка, підкріплена образами рідної землі стає творчою. У школярів розвивається уміння проникати в сутність явищ, їх залежності, переходити від конкретного факту, предмета, явища, до абстрактних узагальнень. (Додаток №3)

2.6. Програма з української мови для 1-4 класів спрямовує діяльність учителя на те, щоб  навчальними ситуаціями спонукати дітей до безпосередніх висловлювань (творення власних текстів), заохочувати до складання власних казок, віршів.

У методичній літературі  казки належать до групи творів на основі уяви (за сюжетними малюнками, за даним початком, серединою, кінцем, на основі власних спостережень за природою тощо).

Фантазуючи, складаючи вірші-небилиці, одухотворяючи навколишній світ, дитина пізнає, осмислює і об’єктивну  дійсність власного „я”. Якраз у молодшому шкільному віці відбувається соціологізація мовлення. Тому фантазування, складання казок сприяють для розвитку творчого мислення, уяви, сприймання. Це пояснюється ще й тим , що світ казкових героїв дітям близький і знайомий змалку, вони інтуїтивно відчувають закономірності побудови та мовні особливості казки.

Казка-жанр, у якому геніально переплітаються всі типи мовлення (розповідь, опис, міркування) та його форми (діалог, полілог, монолог), сюжет базується так, що й  середніх здібностей учень осмислить зміст,  тому ту ідею (інтуїтивно), під керівництвом учителя перенесе  у свою розповідь. Для початкових класів казки складати корисно ще й тому, що при цьому діалогічне мислення, яким дитина користується  в дошкільний період поступово, не вимушено  переходить у монологічне, якого має навчити школа.

Судячи з творчої спадщини педагогів Н.Д.Ушинський і В.О.Сухомлинського,  письменників  Л. С. Виготського та С. Л. Рубінштейна, - егоцентричне мовлення, фантазування, складання казок,  інших творів за уявою постають про природну потребу  саме в такій творчості. Школа має розвивати  цю потребу, цілеспрямовано використовувати її у формуванні світогляду,  особистих якостей майбутнього громадянина. Гратися  з речами  - означає краще  їх пізнавати, зауважував Д. Родарі, зіставляти їхні властивості, призначення , форми, кольори та інше. У процесі складання казок розвивається внутрішнє мислення, контекстне мовлення (С. Л. Рубінштейн), яке є новою, складнішою формою порівняно з ситуативним.

В.Сухомлинському належить заслуга відродження інтересу до казки . „Я вважаю, - писав він, - що в початковій школі ігнорується казка… Потрібно повернутися до казки. Казка – це дитяча творчість… Без казки неможливо уявити дитинство”.

У Кімнату казки В.Сухомлинський водив дітей щотижня чи раз на два тижні, щоб не перенасичувати естетичні потреби.

  Наявність великої кількості найрізноманітніших казкових атрибутів для сюжетно-рольових ігор давала змогу дітям перетворити гру у творчість. „Малюки стають казковими героями, а ляльки в їхніх руках допомагають краще передавати думки і почуття. І ось діти вже живуть у світі казки. Вони не просто повторюють слова дійових осіб, а творять, вносячи в казку гру своєї уяви” (В.Сухомлинський).

Отже, „казка-це естетична творчість, що захоплює  всі сфери духовного життя дитини-її розум, волю, почуття, уяву”(Сухомлинський В.О.).

(Додаток №4)

2.7. Важлива роль у вихованні культури бачення належить екскурсії. Добре продумана й організована, вона спонукає говорити і писати кожного.

Головне – екскурсійний план. Учитель має так організовувати показ, щоб наступні сприймання зумовлювалися попередніми, враження дітей контрастували, відтіняли одне одних і самі собою вели до висновку. Така цілеспрямована організація чуттєвого досвіту виробляє у дітей чітку настанову на виділення істотного, підказує ідею, план, послідовність, композицію викладу.

Відомі три екскурсійні плани, що передбачають три основні шляхи накопичення вражень. Перший план – контраст, зміна протилежних вражень (наш парк, гай, шкільний сад, озеро, річка) погожої і похмурої днини,  на світанку і ввечері; година занять і перерва у школі, старе і нове селище. Чіткість сприймання, проявлених силою протиставлення, розташування матеріалу за контрастом, виразність протилежностей – все це орієнтує на точний вибір деталей, визначає структуру майбутнього висловлювання.

Другий план – сходинки вражень, градація їх. Ряд вражень, які логічно змінюють одні одних, диктують чітку послідовність у викладі матеріалу.

Третій екскурсійний план передбачає складання розповіді з послідовним

розгортанням подій (у ній чітко виділяється зав’язка, кульмінація,                                                розв’язка). Цей план найбільш доступніший і цікавий для дітей (змагання на                           межах, похід на вершину гори).

 Для спостережень доцільно  добирати небагато предметів або подію, яка триває недовго, інакше увага дітей буде розпорошуватися, і твір, побудований за такими спостереженнями, може перетворитися у нагромадження фактів та ознак.

План спостережень має бути сформульований у вигляді завдань, щоб діти відчули потребу пильно придивитися до навколишнього, помітили поряд дивне і загадкове.

Важливо націлювати не стільки на повноту ознак, стільки на передавання, найбільш характерних із них так загального враження від побаченого.

Особливої уваги вчитель надає формування умінь обміркувати весь хід свого висловлювання, вести робочі нотатки під час підготовчої роботи.

Керуючись планом, учитель веде бесіду, спрямовуючи пошуки найбільш чіткого, виразного слова для передавань вражень. Учні роблять у блокнотах стислі замітки або малюють невеличкі ескізи. Відразу після екскурсії колективно опрацьовують робочі матеріали, добираючи  до кожного пункту плану найважливіші для вираження думки слова, словосполучення. Продумують, як об’єднати одну частину з іншою, відшукують варіанти зачину, кінцівки оповідання. Учитель намагається  застерегти дітей від засвоєння  трафаретів, штампів. (Додатки № 5).

2.8.  Твори живопису, як і екскурсії, допомагають навчити дітей, збирати, занотовувати матеріал та користуватися ним, будуючи власні висловлювання.

Картини – ефективний засіб прищеплення культури бачення. На них відображаються важливі події, враження з точки зору автора. Художник будить уяву, спрямовує оформлення думки, підказує план розповіді. Тому вчитель дає можливість , аналізуючи картину, зосередити увагу дітей на тому, як добавити переконливі, вражаючі слова для розгадування задумів автора. „Картина . . . виправляє неправильний епітет, приводить у порядок неструнку фразу, вказує на пропуск якоїсь частини, словом, на ділі робить легко те, що учителеві на словах виконати надзвичайно важко”. (К.Д. Ушинський).

Навчаючи мистецтва сприймати картину , учитель передусім створює відповідний емоційний настрій, активізує особистий життєвий досвід дітей, спогади про події, схожі на ту, що змальовується художником. Прийоми підготовки до сприймання добираються з огляду на тему і жанр картини. Це і яскраве вступне слово вчителя з використанням вражаючих фактів, дидактична гра, відгадування загадок, виконання пісень чи прослуховування грамзапису музики, бесіда.

У процесі розвитку здатності виділяти найголовніше у картині педагог водночас прищеплює уміння розуміти деталі художні – мову жителів, міміку героїв, кольорову своєрідність, динаміку малюнка. Навчаючи мистецтва бачити, учитель активує уяву дітей, орієнтує не тільки на точне і певне сприймання відображеного, а й спонукає висловлювати свої припущення, здогадки.

 Основними завданнями уроків на тему „Складання тексту за картинкою” є: - збагачення і активізація словникового запису молодших школярів;

-  розвиток образного мистецтва і образного мовлення;

-  удосконалення комунікативних умінь;

-  естетичне виховання;

-  ознайомлення учнів з кращими творами українських та зарубіжних художників.

Організація процесу складання тексту за картинкою включає є певні етапи роботи.

 І. Добір учителем картинки.

Основним критерієм добору  картинки є її художня цінності. Тільки високохудожній твір викликатиме у дітей думки та емоції, бажання висловити свої враження. Це можуть бути полотна українських художників, так і зарубіжних. Головне, щоб вони виховували естетичні почуття і гарний смак.

Другим критерієм добору картини є доступність її змісту вікові молодших школярів. Але це не означає, що не треба показувати те, чого вони не бачили. Скажімо, учні не були на морі, тому через це не можна пропонувати картини з морським пейзажем. Художнє полотно повинно розширювати коло тих уявлень, які вже є в учнів. Безсумнівно, відібрана картина має бути реалістичним твором, бо тільки реалістичне мистецтво здатне захопити  думку, почуття і  уяву. В молодих голосах  найчастіше використовуються  полотна побутового жанру. На  таких картинах багато прикметив, деталей, і це викликає у дітей бажання  розглянути, зрозуміти, для чого  зображено кожен із цих предметів.  З зацікавленістю учні розглядають картини українських художників В.Блаженного, П. Левченка,

С. Васильківського, Т. Яблонської.

Викликають емоції у молодих школярів пейзажі, натюрморти. До таких можна віднести твори В. Мироненка „Зима”, К. Білокур „Соняшники”, Е. Волобуєва „Весняний ранок”, П. Левченка „Село взимку”. Добираючи картину, необхідно врахувати життєвий досвід учнів, їхні вміння спостерігати за природою.

Не менш важливим у доборі картини є опора на прочитане, вивчене та почуте дітьми. Тут можливі картини, які наближені за своїм змістом до того, що діти читали, чули, які літературні твори вивчали. Наприклад, картини „Кобза на шляху” Л. Жемчужникова, „Воли на оранці” В. Блаженного пов’язані з вивченням творів Т. Шевченка, П.Мирного.

Третім критерієм добру картини є врахування її розміру. Оскільки в школі використовується, як правило, репродукції, то вони повинні бути великі за розміром або ж роздані учням на парти.

Добираючи картину, вчитель має для себе чітко уявляти, що, навіщо і як зображено на картині.

Вчитель називає і записує на дошці автора і назву картини, з якої учні будуть ознайомлюватись, пропонує помилуватися цією картиною, розказати, що і як на ній зображено, і за її змістом складати текст-опис.

ІІ. Ознайомлення з темою і метою уроку.

ІІІ. Розповідь учителя про художника або про картину.

Тут не потрібно заглиблюватись у деталі біографії художника, а краще зупинитися на тематиці його робіт або на тих епізодах, які були поштовхом до створення автором картини. Форми повідомлення можуть бути різні. Скажімо, розповідь учителя може замінити перегляд фільму про художника або екскурсію до музею.

ІV. Розгляд картини учнями – дуже важливий етап у сприйманні її змісту. Як правило, вчителі, відкривши картину, зразу ж ставлять запитання

щодо її змісту. Але слід пам’ятати, що розгляд картини мовчки - це синтетичне сприймання її, воно дає школярам сумарне уявлення про картину, загальне враження про неї. На розгляд картини слід відводити 1-2 хвилини.

V. Лексична підготовка до аналізу змісту картини.

Цей етап уроку можна планувати до аналізу картини або ж перед записом складеного твору. Якщо вчитель знає, що словниковий запас учнів бідний, то перед аналізом картини може запропонувати прочитати групи слів, які належать до тієї чи іншої мікротеми, що входить до загальної теми твору. Наприклад, перед розглядом полотна С. І. Васильківського „Весна на Україні” учні читають такі стовпчики слів:

теплий               голубе               свіже                  в’ється   

весняний           безмежне          прозоре              видніється

сонячний        блакитне           кришталеве       піднімається

_____________________________________________________________                    

зелене дерев’яний вкрилися   піщаний                                                                                                                                                                        ніжне             старий               листочками        заріс травичкою

молоде           хиткий              простягли

                                                 віти

 Завдання до них можуть бути такими:

-   Ви вже розглянули картину, прочитайте записані на дошці стовпчики слів.

-   Скажіть, що можна описати на картині словами першого стовпчика? (Вчитель записує над першим стовпчиком слово - День)

-   Про що можна розповісти словами другого стовпчика? (Небо) і т.д.

Якщо вчитель упевнений, що учні знайдуть точні, яскраві слова і вирази, за допомогою яких можна описати картину, цих слів можна і не пропонувати. Їх краще відрити перед записом тексту. Але, як показує практика, така лексична підготовка допомагає молодим школярам більш художньо описати зміст картини, передати деталі, відтінки кольорів. Для точної передачі думки, для запобігання тавтологічним помилкам та  усунення їх у мовленні дітей дуже важливою є робота над синонімами. Характеризуючи певний предмет (образ), потрібно із ряду синонімів вибрати той, який найкраще підходить до  даного контексту.

  Але, безумовно найефективнішим для розвитку мовлення учнів є колективні пошуки мовних засобів для вираження думки. Учні самостійно добирають слова для визначення якості дії, зображеной на картині, потім колективно оцінюють найбільш вдалі для передачі змісту картини.

VІ. Аналіз живописного полотна або бесіда за його змістом.

Вмілий аналіз картини допомагає учням зрозуміти обрану природу мистецтва, виробити правильно оцінку художнього твору, оволодіти вмінням образно мислити і образно говорити.

Для правильного і глибокого сприйняття дітьми картини велике значення мають запитання вчителя, їх зміст, цілеспрямованість, характер, послідовність, точність і ясність їх формулювань. Детально придумана вчителем бесіда допомагає тонше, глибше побачити, відчути і осмислити картину. Порядок запитань сприяє послідовному та глибокому розкриттю зв’язків між предметами, що зображені на картині, організує сам процес пізнання дітьми зображеного. Запитання вчителя спрямовують прийняття на шлях аналізу і синтезу, допомагає дітям зрозуміти єдності зміст і засоби художнього вираження.

Логіка побудови і послідовність питань повинні враховувати передусім всю емоційну сторону впливу живописного полотна. Тому важливо не пропустити свіжості сприйняття і перше запитання треба сформулювати так, щоб з’ясувати, яке враження на учня справила картина. Далі, в ході аналізу, уточнюється, чому картина викликає такий настрій, як художник досягнув такої сили впливу.

Від емоційного сприйняття вчитель веде учнів до розкриття структури образу. З’ясовуються тема та ідея картини, сюжет, роль зображувальних засобів, які використав автор для вираження задуму. Структурний аналіз підвищує емоційність сприйняття, піднімає на новий ступінь почуття і свідомість.

Для осмислення теми картини, її головного образу можна запропонувати дібрати заголовок до неї. Цим учитель не тільки уточнює як учні зрозуміли зміст картини, а й вчить виражати думку лаконічно. Для розвитку мовлення корисні вправи у порівнянні дібраної назви і тієї, що дав художник.

Щоб діти зрозуміли, що і як зображено на картині необхідно вводити такі мистецтвознавчі поняття, як колір, світло, тло, передній і задній плани, композиція, деталі. Запитання варто ставити так, щоб увага учнів концентрувалася саме на зображувальних  засобах. Наприклад: "Як побудована картина? Який колір переважає? Як художник передає враження золотої осені?" Або: "Кого з персонажів художник виділив? Що знаходиться на першому плані?" 

Водночас важливі її питання; які:

а) вказують лише на загальне спрямування спостереження, наприклад: "Як художник зобразив весняний день?";             

б) питання, що вимагають узагальнення спостережень, наприклад: "Яку пору року зображено на картині? За допомогою таких засобів художник виділив центральний образ? Як показав художник прихід весни?" Такі запитання сприяють пробудженню інтересу до твору мистецтва, стимулюють до висловлювань.

  VII. Робота над планом майбутнього тексту.

  Складання плану твору за картиною проводиться під керівництвом учителя. Для цього пропонується згадати послідовність бесіди, сформулювати пункти плану. Вони можуть бути загальними або детальними. Слід пам'ятати, що дуже детальний план сковує думки та ініціативу учнів. Однак, чим слабкіший клас, тим детальнішим повинен бути план. Пункти плану краще формувати у вигляді розповідних речень. Адже запитання вимагає від учнів прямої відповіді, що теж обмежує обсяг тексту.

VІІІ. Орфографічна підготовка до написання  тексту.

У записаних на дошці словах учитель підкреслює орфограми, звертає увагу на інші можливі помилки, але ні в якому разі не повторює орфографічних правил щодо написання тих чи інших слів. Це займає час.

ІХ. Складання і запис тексту.

Складати з учнями текст усно чи вони самостійно його запишуть – вирішує учитель, виходячи з того, наскільки клас готовий до такої роботи. Головним у створенні тексту є надання диференційованої допомоги учням. Це може бути:                                                                                                                                           

-                              складання тексту в парах (групах) і самостійний його запис;

-                              запис початків абзаців;

-                              додатковий словничок до кожного абзацу;

-                              додаткові запитання .

Уроки складання текстів за картиною потребують від учителя копіткої підготовки, врахування дидактичного принципу поступового наростання труднощів, естетичного смаку. Важливо також, щоб ця робота була органічно поєднана з уроками образотворчого мистецтва. (Додаток № 7)

2.9. Навчати   дітей   працювати   з книжкою - означає  готувати  їх до життя. Це загально навчальне уміння. Адже формування мовленнєвої діяльності здійснюємо на всіх уроках. 

На уроках  рідної мови навчаємо  збирання матеріалу  за текстом  у зв’язку  з проведенням  усних  і письмових переказів. Переказ є одним  із  ефективних  засобів розвитку мислення, усного і писемного мовлення учнів. Добре підготовлені  й  проведені  перекази  привчають  учнів  логічно, зв’язно  викладати  думки, сприяють збагаченню  лексичного  запасу  школярів, допомагають  осмисленню  різних  функцій  зображувальних   засобів  мови, прищеплюють  уміння  користуватись  образними  засобами  у  своєму  мовленні  тощо.

Тексти   майстрів   художнього  слова  є  прекрасною   школою  спостережень.  Учитель  має  можливість   розкривати   дітям  роль   художнього  слова   у  відтворенні   подій, явищ, характерів, навчає  обґрунтовувати  доцільність  вжитих   автором   засобів    виразності.

Під  час  підготовки  до переказу педагог перш за все пояснює спосіб „цільового” читання, за допомогою якого учні знаходять потрібний матеріал, чітко визначає всю систему роботи на уроці, яка охоплює роботу над змістом, мовою, текстом, правописом і засобами виразності усного мовлення. Водночас навчає застосовувати колективно складений план і робочі матеріали, занотовувати все необхідне для навчального переказу.

Бесіда за змістом твору і його аналіз включає запитання проблемного характеру (наприклад: Як ви розумієте? Чому? З якою метою автор вдається до…? Тощо), які забезпечують розуміння основного змісту твору, викликають інтерес, допомагають не тільки запам’ятати факти, події, а й дати їм оцінку, знайти головні проблеми. У ході бесіди учитель дає запитання, за якими учні ділять текст на частини, визначають назву до кожної з них.

Робота над мовою, словом охоплює не лише пояснення змісту незрозумілих слів, а й добір близьких за значенням слів, роботу над з’ясуванням образних засобів художнього тексту. Завдання переказу полягає в тому, щоб учні навчилися не тільки точно передавати зміст прослуханого (прочитаного), а й привчалися використовувати вдалі фразеологічні й порівняльні звороти мови, авторські слова й словосполучення з переносним значенням, художні метафори, епітети тощо. Тому дуже важливо приділити увагу аналізу мови тексту: з якою метою вжитий вислів чи слово, як це допомагає передати основну думку, створити опис, дати характеристику явищу, дійовій особі чи предмету.

Провідну роль відводимо колективному сприйманню твору. Зусиллям колективної думки, волі, завдяки колективному почуттю радісної схвильованості і захопленості долається не диференційованість сприймання дітей молодшого шкільного віку, розвивається здатність до абстрагування. Колективні спостереження доповнюються індивідуальними.

Оволодіти складними процесами сприймання, уяви, мислення учитель допомагає дітям через систему проблемних завдань. Вони мають на меті:

навчити чуттєво сприймати світ, бачити, відчувати багатство форм, барв, звуків рідної землі;

допомогти дитині опанувати процеси і форми мислення, долаючи шлях від першої сходинки пізнання(вміння бачити предмет, виділяти ознаки; порівнювати, узагальнювати) до другої, вищої сходинки – здатності усвідомлювати дійсність у зв’язках і відносинах, вироблених багатовіковим досвідом людства;

розвинути уяву як основу творчої діяльності;

вчити втілювати у слові, у зв’язному мовленні свої знання, спостереження, почуття, думки. (Додаток №8)

ІІІ. На  жаль, у більшості нинішніх випускників не розвинуте творче мислення, вони слабо підготовлені до узагальнення отриманої інформації, перетворення її в гнучкі системи, придатні для застосування в різних життєвих ситуаціях; фактично не підготовлені до творчого аналізу ситуації. Проте, відомо, що діти від природи допитливі і сповненні бажання вчитися. Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідне розумне керівництво з боку вчителя. Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці навчально-виховного процесу має стати розвиток у дитини гнучкості мислення. А для цього треба перетворити кожен урок у школі на урок мислення-спілкування, де істина постає як суперечка про істину як діалог. Під час такого діалогу важливо навчити кожну дитину розмірковувати, гнучко підходити до розв’язання проблем, знаходити нові, оригінальні рішення, для того, щоб відчути задоволення від навчання.

З метою розвитку творчих можливостей (здібностей) у кожної дитини вчителеві необхідно на кожному уроці застосовувати пізнавальні (творчі) завдання. Такі завдання мають складати систему, яка дасть змогу сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів та забезпечити перехід від ре продуктивних, формально-логічних дій до творчих. Кожному вчителеві треба пам’ятати, що творчі здібності забезпечують швидке набуття знань та умінь, Закріплення й ефективне застосування їх на практиці. А це означає, що для розвитку творчих здібностей велике значення має розвиток психічних процесів – пам'яті, уваги, уяви тощо. Саме ці якості, за даними психологів, - основа для розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей учнів.

Оскільки мислення розвивається тоді, коли учень зустрічає труднощі і самостійно їх долає, то важливим засобом розвитку мислення є такі прийоми впливу на внутрішні процеси, за яких учень у думці оглядає, досліджує широке коло факторів, явищ для вивчення проблеми. Доцільно завжди залишати щось недоведене, щоб дитині захотілося повернутися до того, що вона дізналася. В.О.Сухомлинський зазначив: „Недоговорене – це ніби приманка для мислення школярів”.

Учням подобається ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання – відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, хороший смак, образне мовлення. Все це виховується і розвивається під час різних творчих робіт.

Важливим для розвитку мислення школяра є використання проблемних завдань. Наявні у них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків.

Подобається  школярам самостійно порівнювати, зіставляти повне факти і  явища, узагальнювати  певні  закономірності, виводити правила. Такі вправи не тільки розвивають мислення учнів, до активного мислення учнів, а й підсилюють упевненість, віру в свої здібності.

Особливо спонукає учнів до активного мислення ситуація, коли вони переконуються, що їм бракує знань, і відчувають потребу набутих нових для того, щоб відповісти на поставлене питання „Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках, щоб усвідомленню наукової істини передували аналіз, зіставлення і порівняння фактів”

В.О. Сухомлинський.

     

                                  

Додаток 1

Урок розвитку мовлення

   Тема. Створення оповідання на основі асоціації трьох слів: вогонь – стрічка – вікно.

Мета: Вчити здійснювати цілеспрямований пошук нових елементів, бачити несподівані зв’язки між звичними образами, створювати цілісні образи з окремих розрізних елементів у вигляді власних „продуктів” творчості (казок, оповідань); розвивати образно-асоціативне мислення.

Хід уроку

І.Організація класу до уроку.

    Обмін мотивами діяльності між учителем і учнями, який спрямований на організацію співтворчості в таких підсистемах, як „учитель-клас”, „учитель-учень”, „учень-клас” задля пошуку нового, невідомого, загадкового, незвичайного.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

  - Сьогодні, діти, у нас незвичайний урок, - урок розвитку мовлення з елементами логіки. Ми створюватимемо оповідання чи казку на основі асоціації між трьома словами: вогонь-стрічка-вікно.

ІІІ. Робота над новим матеріалом.

 - Діти, як ви розумієте, що означає асоціація? (Асоціація – уявний зв’язок між поняттями, предметами, на основі якого виникають образи)

 1. Робота над можливими функціями об’єктів.

 - Діти, з якою метою ми можемо використовувати вогонь, стрічку, вікно?

В процесі діалогу між учителем і учнями й учнів між собою з’ясовуються наступні функції даних об’єктів:

- вогонь – для забезпечення тепла, світла, приготування їжі, як засіб боротьби проти ворога – з різних видів зброї;

- стрічка-для прикрашання, оздоблення різних побутових предметів, предметів одягу;

- вікно – для освітлювання та провітрювання приміщення.

2. Робота над підсистемою і над системою  об’єктів

 - Діти  з яких елементів складається кожен із цих предметів? (це і є підсистеми об’єктів)

Під час діалогу  у зазначених вище підсистемах які учні записують у процесі обговорення у зошит.

Вогонь – язичне полум’я, політ кулі.

Стрічка - смужка тканини, з металу – штаба.

Вікно - скло, рами, кватирка.

-   Уявімо місцезнаходження оточення даних предметів. (це над системи об’єктів).

Під час обговорення учні записують у зошит:

Вогонь – плита, камін, сірники, багаття, кулемет, пістолет, інші види зброї.

Стрічка - волосся, плаття, занавіска, штора, вінок.

Вікно - отвір у стіні, підвіконня, наличники.

3. Робота над ознаками об’єктів.

- Спробуємо обрати ознаки до кожного із слів.

Яку частину мови використовуватимемо? Чому? (прикметники, бо наші об’єкти – іменники. Учні повторюють визначення іменника як частини мови і прикметника, доводять, що прикметник це ознака іменника).

Ось такий запис з’являється в учнівських зошитах.

Вогонь – гарячий, сердитий, яскравий.

Стрічка – широка, вузька, яскрава, різнобарвна, різнокольорова.

Вікно – широке, вузьке, оздоблене.

4. Робота над можливими діями об’єктів.

- Доберіть, будь ласка, можливі дії для кожного з даних слів. Яку частину мови використовуватимемо? (дієслова). Чому? Діти повторюють визначення дієслова як частини мови і доводять, що дієслово означає дію предмета.

Отже, діти визначили такі дії предметів:

Вогонь – палахкотить, палає, в’ється, охоплює, пересувається, жевріє.

Стрічка - розвивається, майорить, прикрашає.

  Вікно – відчиняється, зачиняється, розбилося.

5. Робота в групах.

- Діти, я вам пропоную виконати завдання, результати якого допоможуть у роботі над складанням оповідання чи казки.

(Клас ділиться на три групи по 6-8 учнів у кожній. Можна розділити на групи по рядах, за бажанням учнів, - головне, щоб у кожній групі були діти з різним розумовим розвитком. Кожній групі вчитель дає заздалегідь підготовлений текст-завдання на карточці. Цей же текст має бути записаний і на дошці.)

1 гр. 1. Іменник вікно поставити в родовому відмінку.

2. Іменник підлога поставити в місцевому відмінку, іменник стрічкою – у називному.

3. До прикметника вогняний дібрати спільнокореневий іменник.

4. Прикметники яскравий і гарний поставити у жіночому роді.

5. Поставити дієслово лежати в минулому часі.

6. За допомогою необхідних прийменників складіть з даними слова речення.

(Біля вікна, на підлозі, лежала стрічка, яскрава і гарна, наче вогонь).

2 гр. 1. Іменник вікно поставити в місцевому відмінку, а іменник вогнем – у називному.

2. Словосполучення рожева стрічка поставте у знахідному відмінку.

3. Дієслово запалає поставте у минулому.

      4. Складіть речення,   використавши в ньому дані слова. (У вікні запалав вогонь, схожий на рожеву стрічку)

3 гр. 1. Іменники вікно і вогонь поставити в родовому відмінку однини.

2. Іменник стрічкою поставити в називному відмінку.

3. Іменник обійми – в місцевому відмінку множини.

4. Прикметник яскравий - в жіночому роді.

5. Дієслово палати поставити в минулому часі.

6. Складіть речення, використавши в ньому дані слова.

(Біля вікна яскрава стрічка палала в обіймах вогню).

7. Робота над створенням тексту.

- Ці речення ви можете використати у своєму творі.

(Капітан кожної групи доповідає про результати роботи на завданням, зачитує створене речення. Кожний з трьох створених групами речень записується всіма учнями класу в зошити).

- Який ми створюватимемо текст: розповідь, опис, чи міркування?     

(Діти зупиняються на розповіді. Вони згадують, яке висловлювання називається текстом.)

-   На яку  тему буде розповідь? (Про пожежу ) Чому? (Є слово вогонь).

-   З яких частин складається текст ?

-   Як події будуть розгортатися далі?

-   Який прийом варто обрати, якщо створювати казку? (Уособлення-оживлення неживих предметів).

Поступово колективно створюється один із варіантів оповідання чи казки.

                                              Пожежа

   Під час канікул Іринка залишилась вдома сама. Батьки пішли на роботу. Біля вікна, на підлозі, лежала стрічка, яскрава та гарна, наче вогонь. Іринка взяла її, стала біля каміна, в якому палав вогонь, і почала вплітати різнобарвну стрічку в волосся  своєї улюбленої ляльки. Дівчинка посадила ляльку біля каміна і милувалася, як світилася стрічка у волоссі ляльки над вогнем.

   Потім Іринка вирішила зварити своїй ляльці обід. Вона запалила сірник. Раптом дівчинка злякалася вогню і випустила сірника з рук. Він упав на дерев’яну підлогу, почалася пожежа. Іринка злякалася і забилася під ліжко. Миттю у вікні запалав вогонь, схожий на рожеву стрічку.

   Двоє юнаків, які в цей час ішли по вулиці, побачили як вогонь вирвався з вікна будинку. Вони швидко заскочили до квартири, загасили полум’я і винесли дівчинку на свіже повітря.

   Не можна гратися з сірниками. Це призводить до пожежі.

ІV. Підсумок уроку.

-   Що нового дізналися сьогодні на уроці?

   (Можна складати речення, а потім і різні тексти зі слів, які на перший погляд далекі одне від одного за змістом).

-   Що саме допомогло в роботі над створенням цілісних образів з окремих розрізнених елементів?

   (Обмірковування для кожного об’єкта можливих функцій, які вона можуть виконувати, уявлення структурних елементів, які утворюють об’єкт, їх оточення в реальному навколишньому середовищі; добирання ознак і дій до даних предметів).

V. Домашнє завдання.

 Написати твір-міркування на основі асоціації трьох слів: вогонь – стрічка – вікно.

                                              

Додаток  2                                          

Вправа 1.Систематизація знань дітей про ознаки предмета. Складання опису помідора. Гра „Художник  у країні Незнайок”

Мета. Сформувати  наочне уявлення про ознаки предмета. Розвивати  уміння помічати ознаки предмета, послідовно називаючи їх. Формувати наочні уявлення про роди і види.

Учитель.  Сьогодні ми спробуємо описати помідор. Але спочатку його намалюємо.(Вчитель малює на дошці, а учні – у альбомах).

Як тільки діти намалюють контур помідора – овал, педагог запитує: „Що ми намалювали?” (Помідор, контур, форму помідора). Учитель підводить до правильної відповіді те, що ми намалювали, схоже  і на яблуко, і на м’яч, і на кульку – на щось кругле, це лише форма помідора.

Тепер розфарбуємо. Що ви зробили? (Розфарбували). Що ж вийшло? (Помідор). А якби ми  не розфарбували, чи могли б впевнено сказати, що це помідор? (Ні).

Отже, зовнішні ознаки помідора - форма і колір.                                                    Розгляньте кілька помідорів. Що про них можна сказати? Чим подібні? Чим відрізняються?

Тепер візьміть помідор у руки. Який він на дотик? А на смак? Чи  всі помідори  на смак однакові? Чи має помідор запах?

Підсумовуючи практичні дії дітей, учитель звертає увагу на основні ознаки предметів:

     1) можемо побачити форму, розмір, колір;

     2)  відчути на дотик, на смак.

    Доповніть речення: Помідор, перець, цибуля, огірок - це…

    Які ознаки треба назвати, описуючи предмет?

Чому слід назвати усі ці ознаки.

Для закріплення знані про ознаки предмета проводиться гра „ художник в країні Незнайок”. Художник виходить із класу. Незнайки домовляються, який предмет замовлять йому намалювати. Але відразу ж забувають, як повідомити художнику про своє замовлення. Вони тільки можуть відповідати на запитання, який предмет за формою, за кольором, який на дотик, на смак, до якої групи предметів належить.

Художник описує словами загаданий предмет і називає його.

Отже, в процесі колективного споглядання педагог системою запитань націлює на вичленення істотного, характерного, а далі вчить зображувати предмет через називання притаманних йому ознак, властивостей. Іншими словами, використовує найбільш плідний шлях у пізнанні - єдність аналізу і синтезу.

Вправа 2. Спостереження за ознаками предмета. Складання описів за дидактичною грою „Кому це?”.

Мета. Розвивати вміння порівнювати предмети, передавати полічене словами.

Цибуліно привозить на машині пакети. В них огірок, солодкий і гіркий перець, цибуля. Вчитель дістає огірок і запитує : „Кому це?” („Зайцю”). „Заєць” описує подарунок. Гра продовжується. За зразком описуються стручки перцю, цибулина і т.д. Потім виконуються завдання: порівнюються стручки перцю за кольором, за формою, визначають подібні і відмінні ознаки; знаходять узагальнення для родів, видів овочів.

Вправа 3. Складання описів свійських птахів за грою „Хто виручить із біди?”

Мета. Розвивати вміння знаходити подібні і відмінні ознаки та описувати їх.

- Загубились каченята і гусенята в лузі. Мами (качка і гуска) тривожаться за малюків. Допоможіть знайти і привести додому пташенят.

Діти проводять малят до своїх мам і розповідають, чим каченята і гусенята схожі на своїх батьків.

Вправа 4. Складання описів предметів за подібними і відмінними ознаками на основі предметно-практичної діяльності.

Мета. Формувати уявлення про істотні та неістотні ознаки предметів і явищ.

Учням пропонується порівняти різні за розміром, кольором, масою, матеріалом м’ячі. Створюється ігрова ситуація, яка спонукає дітей детально описати м’ячі за відмінністю і подібністю.

Учитель. Істотними називаються ті ознаки, без яких не буде предмета. Визначте головну істотну ознаку м’яча.

Порівнюючи м’ячі з яблуками, помідорами, повітряними кульками, діти за допомогою вчителя виділяють істотну ознаку м’яча - стрибучість. Її виділили у порівнянні з іншими круглими предметами.

                   

Додаток 3

Урок мислення серед природи

Тема.      Птахи і весна

Мета.      Розширити знання дітей про життя пташок навесні, допомогти

усвідомити, яку користь вони приносять. Формувати вміння помічати характерні особливості спостережуваних явищ природи. Вчити складати казки, розповіді за враженнями від побаченого. Виховувати бажання оберігати природу.

Місце проведення: гай

Обладнання: зображення птахів

                       Хід уроку

1.                      Організований похід учнів у гайок.

2.                      Повідомлення теми уроку.

3.                       Вступна бесіда.

Відгадайте: Тане сніжок, квітне лужок,

                     День прибуває – коли це буває? (Весною)

- Які зміни відбулися в природі з настанням весни? ( З’явилися молоденькі листочки на деревах, чуємо веселий спів пташок ).

- А чому пташки не співали взимку? ( Їм було голодно й холодно ).

- Яких птахів ви знаєте? ( Перелітних і зимуючих ).

- Про яких пташок йдеться у загадках?

1. Які ноги, такий хвіст,

По болоту ходить скрізь,

Хату на хаті має,

Жабам рахунок знає. ( Лелека).

2.  Ку-ку, ку-ку! Кричу я в лісі.      

На зріст маленька,

Свитка сіренька. ( Зозуля).

 4. Розгляд  зображень  птахів,  їх   стислий опис.                   

 5.  Розповідь  учителя.  

Перелітні птахи, поспішаючи до місць їх гніздування, долають великі відстані над морями й океанами. Перепел пролітає понад 300 км, а бурокрила сивка – більш як 3 тис. км. Швидкість під час перельотів також значна, у голубів вона може сягнути 120 км за годину, а ластівок – 300 км за годину.

-       Чи всі пташки витримують таку далеку дорогу? Чому?

-       Давайте складемо невеличку розповідь.

-       За що ви любите птахів?

-       Так, птахи не бояться виказувати себе. Їхній голос чути і в лісі, і в полі, і на узбережжях водойм. У разі небезпеки вони можуть злетіти в повітря, де стають майже недосяжні.

-       А яка характерна ознака птахів? (Є крила).

-       Чи всі птахи літають? (У деяких птахів слабкі крила, які не можуть підняти їх в повітря, то вони бігають по землі).

-       В Україні живе близько 358 видів птахів. Яких з них найбільше? (Горобців, шпаків).

-       Яку користь приносять птахи?

-       Синичка з’їдає за день комах стільки, скільки важить сама.

-       Шпак тільки за сніданок поїдає 50-60 комах.

-       Ластівка за літо з’їдає до мільйона комах.

-       Будь-яке пташеня з’їдає за день їжі більше, ніж важить саме.

-       Грак за рік знищує до 8 тисяч дротяників-черв’яків, які підточують коріння культурних рослин.

-       Що цікавого про пташок ви знаєте?

-       Жайворонок – один з небагатьох птахів, який співає на льоту до 10-20 хв. Він поїдає дуже багато комах, а також насіння бур’янів. Їдять жайворонки і зерна пшениці, жита, ячменю, але ніколи не видзьобують їх із колосся, а збирають на землі, що впала. Чим більше насіння з’їдять жайворонки, тим менше їх дістанеться мишам.

-       Солов’ї, як і люди – довго вчаться співати. Лише на третій рік життя вони стають співаками. Знищують мух,  гусениць, жуків.

6. Виразне читання віршів про пташок.

Бусол

Глянь, до нас, хоч дальня путь,

Бусол з Африки прибув.

Йде бузько – чалап, чалап:

Спритно ловить дзьобом жаб.

Чорногуз летить на став –

Може рибний день настав?

Бусень діточкам обід

Носить у гніздо, як слід.

Наш лелека у блакить

В теплий вирій відлетить.

(Міхал Навко)

-       Хто такий бусол? Якими ще словами назвав його автор? Опишіть цього птаха. Що ви про нього знаєте?

Ластівка

Діти.         Гей, звідкіль ти прилетіла,

 Ластівочко мила?

Ластівка.  Прилетіла я здалека,

 Де й зимою спека.

Діти.         Що ж там довго так робила,

Ластівочко мила?

Ластівка.  Я питала в чужині

Милі дітки там, чи ні?

Діти.        Розкажи нам , що ти чула,

                Чи що чула – те й забула?

Ластівка. Говорили мені люди ,

                Що там дітки чемні всюди.

    -  Що ви знаєте про ластівку?

  (Розповіді дітей)

7. Скоромовки про птахів.

              

Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню:

Ти не вмієш так, як я

Так, як ти, не вмію я.

Хитру сороку спіймати морока,

А на сорок сорок – сорок  морок.

Орел на горі, перо на орлі.

-   Яку користь приносить орел?

 (Знищує гризунів. Здобич пильнує з повітря. Як тільки її помітить, напівскладає крила і стрімко нападає на жертву. Здобич хапає кігтями і роздирає. Дрібнішу – ковтає цілою.)

-  Отже. Є й хижі птахи. Чи можна їх знищувати?

-  Що ви знаєте про Червону книгу? Чому вона так називається?

8. Які народні прикмети, пов’язані з птахами, вам відомі?

Ластівка низько літає – на дощ. Як на початку травня ворон у житі ховається, народ на добре жниво сподівається. Соловейко затьохкав – вода почала спадати.

9. Гра „Вісник весни” (перевірте свою спостережливість).

             Граки прилетіли - … (перші таловини на поля принесли).

             Малинівки з’явились - … (струмочки в лісі задзюрчали).

             Жайворонки над полями заспівали - … (трава зазеленіла).

             Метелики над квітами закружляли - … (ластівки прилетіли).

10. Прислухайтесь. Чиї голоси ви чуєте? Яких пташок встигли помітити?

Складіть розповідь або казку. Пам’ятайте, у казках всі пташки та звірі розмовляють. З ними може статися якось пригода. Вам допоможуть такі слова: дятлик-ковалик, лісовий санітар, друг лісу, лікар-трудівник, синичка-невеличка, трудівниця, жовтогрудка, горобчик-пустунець, молодець, гарний хлопчик.

11. Слухання казок.

12. Хоровод „Ой чого ти, жайворонку”.

Ой чого ти, жайворонку,

Рано з вирію вилітав?

Ще по горах ніженьки лежать,

По долинах криженьки стоять.

-   А я тії ніженьки

   Крильцями розмету,

  А я тії криженьки

  Ніжками розтопчу.

        13. Підсумок уроку.

14. Домашнє завдання.

Записати складену розповідь чи казку.

Додаток 4

Робота з казкою

1.                      Впізнай казку.

Найкраще використовувати цей прийом на початку уроку. Діти пригадують казки, готуються сприймати твори певного жанру.

Учитель називає групу слів і пропонує учням пригадати казки:

Котик, півник, лисичка.

Дід, баба, Івасик, змій, зміючка Оленка, гусенятко.

Двоє мишенят, півник, знайшов, обмолотив, намолов, замісив, спік, вилізли з-за столу.

Дід, баба, коза, зайчик, ведмідь, вовк, лисичка, рак-неборак.

Дід, мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовчик, кабан, ведмідь, собачка.

Чоловік, жінка, сини, дочка, змій, Котигорошко, коваль, Вернигора, Верни дуб, Крутивус, дідок, королівна, гриф.

2.                      Який народ розповів ці казки.

Класовод називає групу слів, школярі доказово пояснюють, чому вони дійшли такого висновку:

Хата, свитка, піч, цар, царівна, князь, пан, змій, Баба Яга, лісовик, домовик.

Хижа, мантія, вогнище, король, принцеса, принц, маркіз, відьма, людоїд, троль, ельф.

Діти спроможні самостійно складати такі набори слів, які характеризуватимуть казки жителів Карпат, Поділля, Полісся, Сходу України, інших країн.

3. Я знаю, що це.

Вправа допомагає дітям краще засвоїти лексику казок, пов’язану з побутом давно минулих років, розвиває уявлення учнів.

На дошці вчитель виставляє ілюстрації з дитячих книжок, де зображені  предмети побуту, люди в одежі давніх часів, пейзажі, характерні для казкових оповідей і т.п.

Не можна перенасичувати урок ілюстративним матеріалом. Доцільно дібрати для роботи 3-4 об’єкти.

Класовод називає слова, а школярі пригадують казки, події, де вони згадуються, одержують пояснення про характер і властивості речі, предмета, людини.

Лексика, що може стати предметом усвідомлення: пан, наймит, свитка, жупан, кептар, плахта, намітка китиця, сагайдак, булава, кужілочка, веретенце, піч, бовдур, заслінка, млин.

4.   Слухаю, уявляю, відчуваю.

Учитель вивішує на дошці зображення всім відомого колобка, пропонує уважно подивитися і визначити, де колобок посміхається, сумує, сердиться  і т.д.

Потім діти пригадують епізоди, де і як, за яких обставин колобок міг так поводитися, так переживати, почуватися. Після цього учитель читає або переказує казку.

                                  

Додаток 4

Тема. Повторення вивченого про головні члени речення. Зв'язок слів у речен­ні. Слова з прямим і переносним значеннями.

Мета. Формувати в учнів уявлення про пряме і переносне значення слів; спостерігати за вживанням слів у прямому та переносному зна­ченні; удосконалювати орфоепічні навички, вміння встановлюва­ти зв'язок слів у реченні; розвивати навички учнів зв'язно вислов­лювати свої думки; виховувати любов до осінньої пори року.

Обладнання. Карта країни Лінгвістики, Галинка-Осінь (лялька) з кошич­ком, додатковий матеріал.

Хід уроку

I.   Організація класу до уроку.

Дзвіночку шкільний, веселий наш друже, Дзвени ж: "Дзень-дзелень". До праці, за парти пора!

II.  Повторення вивченого з теми "Речення".

1. Групова робота з метою перевірки засвоєння зв'язку слів у реченні
та виду речень.

1          група. Запишіть речення. Визначте тип речення за метою висловлю­вання. Встановіть зв'язок слів у реченні.

Жовте листячко летить, під ногами шелестить. {Розповідне речення.) Листячко {що робить?) летить, шелестить; листячко {яке?) жовте; шелестить {під чим?) під ногами.

2          група.

Вересень трусить груші в садочку. {Питальне речення.) Вересень {що робить?) трусить; трусить {що?) груші; трусить {де?) в садочку.

3          група.

Милуйся осінніми деревами при заході сонця. {Спонукальне ре­чення.)

Деревами {що роби?) милуйся; деревами {якими?) осінніми; милуйся {коли?) при заході; при заході {чого?) сонця.

2.   Перевірка завдання. (Відповідає один учень з групи.)

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя.

—  Далеко-далеко за горами, за лісами, за полями і морями розкину­лася славетна країна Лексикологія. Править цією країною Слово. Слова
з прямим та переносним значенням служать помічниками правителя.

Одного разу вони вирішили оглянути свої володіння. (Загадка, запи­сана на дошці.)

В зеленім лісі побував Якийсь художник — і поволі Дерева перефарбував У золотисто-жовтий колір.

— Ти хто такий? — я здивувавсь. — Чому тебе не бачив досі?

— То придивися, — хтось озвавсь, — І ти тоді побачиш ... (осінь).

Слово-правитель запросило Галинку-Осінь в гості у країну Лексико­логію. Галинка погодилась прийти, але з умовою, що жителі країни ви­значать підмет і присудок у реченні:

В зеленім лісі побував

Якийсь художник — і поволі

Дерева перефарбував

У золотисто-жовтий колір.

—Чи справді художник перефарбував ліс?

—В якому значенні вжиті слова побував, перефарбував?

—Чому дерева золотисто-жовтого кольору?

2.   Повідомлення теми і мети уроку.

—  Що ми можемо сказати про правителя країни — Слово? Воно скла­
дається із звуків, ділиться на склади, служить для складання речення. Головне призначення — служити засобом називання навколишніх предметів, ознак, дій. Тому треба знати слова та їх значення. Сьогодні познайомимось із вла­стивістю слів вживатися в прямому та переносному значенні.

3. Вправа-знахідка.

Галинка-Осінь махнула правою рукою, і брат-Вітер приніс осінній листок.

Якось вітер ніс листок

І прикульгував щокрок,

І щокрок відпочивав,

І листок па землю клав.

 Так сердешний занеміг,

 Ніби ніс він збіжжя міх,

 Важко дихав і сопів,

Аж упав нарешті в рів.

 Зринув хитрий вітрюган,

Свиснув, крикнув з-під небес,

І листок у хмарі щез (Д. Павличко).

     - Знайдіть слова в переносному значенні (усно).

     - З якою метою поет приписує вітру дії людини?

4. Робота з підручником.

а)    Працюйте разом! Читання та аналіз правила (с. 57).

б)    Заучування правила.

     в)  Запис речень (впр. 123). Формування поняття про пряме і перенос­
не значення слів (усно).

Дівчинка Галинка співає веселу пісню. Співає вітер над верхів'ями дерев. Серце і душа радісно співають. Грайливо співає у повітрі пташка.

—    Як ви розумієте кожне речення?

   —    У якому реченні слово співає вжите в прямому,  а в якому         в пе­реносному значенні?

(У першому та четвертому реченнях дівчинка і пташка справді вміють співати. У другому та третьому реченнях слово співає вжите в переносно­му значенні. Властивість пташки і дівчинки співати перенесено на вітер, серце та душу. Ось так пояснюється пряме та переносне значення слів).

  —  У яких текстах можуть вживатися слова з переносним значенням?
{У художніх текстах.)

IV. Тренувальні вправи. 1. Вправа 124, с. 57 (усно).

—   В якому значенні вжито слово співа?
       Фізкультхвилинка .

2.    Каліграфічна хвилинка.

— Напишіть, не відриваючи руки, слово осінь.

— Доберіть і запишіть 5 ознак осені. {Рання, золота, багряна, плакси­ва, щедра ...)

— Складіть і запишіть речення зі словом осінь.

— Встановіть, в якому значенні вжито дібрані слова.

3. Самостійна робота. С. 58, впр. 125.

Письмово 2 та 3 речення. Визначте головні члени речення.

4. Коментоване письмо. С. 58, впр. 126.

5.Творча робота.

Галинка-Осінь пропонує творчу роботу.

   Прочитайте текст. Підкреслені в ньому слова замініть відповідними словосполученнями з дужок, поставивши їх у потрібній формі. Запишіть текст. Підкресліть слова, вжиті в переносному значенні. Усно встано­віть зв'язок слів у першому реченні.

Прийшла осінь. Пожовтіло листя на березах, почервоніло на осиках. Сонце вже не пекло, а злегка пригрівало землю.

(Зайнятись багрянцем, стояти на порозі, ласкаво пестити, спалахнути золотом.)

(На порозі стояла осінь. Спалахнуло золотом листя на березах, зайнялось багрянцем на осиках. Сонце вже не пекло, а злегка ласкаво пестило землю.)

Словник: пестити — ласкати.

—Галинка-Осінь пропонує прочитати відредагований текст.

—Які слова вжиті в переносному значенні?

—Який текст вам сподобався більше? Чому?

—Встановіть зв'язок слів у першому реченні.

Осінь (що робила?) стояла; стояла (де?) на порозі.

V.   Підсумок уроку.
1. Тест.

Запишіть, в якому значенні вжито словосполучення. Гострий олівець.

а) прямому;   б) переносному.

Гострий біль.

а) прямому;   б) переносному.

Гострий ніж.

а) прямому;   б) переносному.

Гостре слово.

а) прямому;   б) переносному.

Гострий погляд.

а) прямому;   б) переносному.

Гостра коса.

а) прямому;   б) переносному.

—Чого навчила Галинка-Осінь?

—Поясніть, що означає пряме та переносне значення слова.

—Наведіть приклади вживання слів в прямому і переносному значеннях.

2. Гра "Третій зайвий".

Знайдіть "зайві" словосполучення. Доведіть свою думку (на карточках).
Золота ложка         Сумує ліс         Схлипує дитина

Золота людина       Сумує мати      Схлипує джерельце

Золоті руки            Сумує небо      Схлипує вітер

Срібний голос       Весела дівчина

Срібний ніж           Веселе літо

Срібне волосся     Веселі сніжинки

VI.  Домашнє завдання. С. 58, впр. 127.

— Що значить порівняти?

Додаток 8                                                       

Скла

Додаток 6

Складання тексту за картиною К. Білокур   "Соняшники" (4 клас).

Хід уроку

 1. Вступне слово вчителя.

— Діти, заплющіть на хвилинку оченята і уявіть собі таку картину: Літо. Серпнева спека. Стоїть ха­тинка на пагорбі. А біля тієї хатини, пригрітий со­нечком, пишається золотоголовий красень. На висо­кому стрункому стеблі яскрава жовтогаряча квітка. Вона так і світиться, обертаючись за рухом сонця.
Яку квітку ви уявили? (Соняшник).

Ці рослини дуже часто можна побачити на горо­дах і степових ланах нашої України. А поети і пись­менники майстерно змальовують їх у своїх творах.

— Ви готували на сьогоднішній урок вірші про ці яскраві квіти. Тож послухаємо ці поетичні рядки.

На сонечко я схожий

І сонце я люблю,

До сонця повертаю

Голівоньку свою.

Стою стрункий, високий,

В зелених шатах я.

 І золотом убрана

Голівонька моя.

Сонях виріс на осонні                                                                                                          Вільно та розлого.

Одягнув чубатий сонях

Бриля золотого.

Вийшла осінь із діброви —

Сонях похилився,

Бриль за обрій вечоровий

Сонцем покотився.

Дідусем стоїть вусатим

Соняшник осінній,

Хлопчакам-горобенятам

Роздає насіння.

— А ось як про соняшник розповів В.Сухомлинський:

На небі з'явилася ранкова зірниця. Затремтіли пелюст­ки. То соняшник жде сходу сонця. Він повертає до нього свою золотаву голівку, поглядає на червоне вогняне коло. Пливе сонечко по високому небу. Соняшник підставляє голівку його золотавому промінню. Зайшло сонце. Стулив і соняшник золоті пелюстки і заснув.

2. Повідомлення теми і мети уроку.

—  Художники також часто зображували на своїх полотнах "сонячну квітку". Сьогодні на уроці ми оз­найомимося з репродукцією картини К.Білокур "Со­няшники", будемо описувати її і наприкінці уроку складемо твір-опис за цією картиною.

3. Розповідь про художника.

Картину, яку ми сьогодні будемо розглядати, на­писала відома українська художниця Катерина Білокур. Що ми вже знаємо про неї? (Діти пригадують з уроків читання).

Народилася К.Білокур у день святої великомуче­ниці Катерини 7 грудня 1890 року в селі Богданівці на Черкащині в селянській сім'ї. До школи не ходи­ла, самотужки навчилася читати і писати. Ще зовсім маленькою дівчинкою її заполонила синя квіточка. Малювала її вуглинками з печі, на потайки взятому у матері полотні. Батьки не мали змоги оплатити на­вчання, і тому вчилася малювати вона сама.

Зображувала К.Білокур на своїх полотнах пере­важно квіти. Так любила вона їх, так відчувала їхню красу: "Ой, які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я вами не налюбуюся". Сама ніколи не зривала квітів, бо вважала, що зірвана квітка — вже не квітка. І то­му малювала вона, виходячи просто в поле, садок чи з пам'яті.

4.   Розгляд учнями репродукції картини К.Білокур
"Соняшники".

— А тепер розгляньте цю картину. (Учні 1—2 хви­лини розглядають картину).

— Вам сподобалась картина? Чим?

   5. Словникова робота. (Слова записані на дошці).

 — Щоб ви змогли точно, яскраво описати цю картину, попрацюймо над такими завданнями:

1. Доберіть слова, близькі за значенням (спочатку учні добирають, а потім учитель відкриває записані слова).

            Намалювала         зобразила, написала, створила,

           Соняшник              золотоголовий красень, квітка сонця, сонях, квітка-красуня.

           Стоїть                   красується, пишається, світиться, підморгує, усміхається, розмов­ляє, дивиться.

                Голівка                    капелюшок, брилик, тарілочка,

                Соняшок                  дитина, пустунчик, хлопчак, малий.

 2. До поданих іменників доберіть відповідні прик­метники:

               

                        Стебло      струнке, високе.

                        Сонечко     вечірнє, лагідне, тепле, яскраве.

                        Стебло струнке, високе.

Квітка      яскрава, золота, схожа на сонце.

                      Оченята     веселі, грайливі.

Усмішка     жартівлива, пустотлива.

6.   Аналіз репродукції картини.

—Чим відрізняється репродукція від справжньої картини?

—Що зображено на картині?

— На що схожі голівки квітів? (На сонечко,тарілочки, золоті капелюшки).

—Які стебла? (Стрункі, високі).

—Які кольори переважають у зображенні квітів? (Яскраві, жовтогарячі, золоті, теплі).

—Яка пора дня зображена? (Темне тло свідчить про настання вечора).

—Чи яскраво, добре видно квіти? (Відчуваємо присутність вечірнього сонечка. Воно освітлює квіти).

— Менша квітка розвернена до глядача. Що помічаємо на денці? (Денце схоже на обличчя. Воно усміхається і підморгує).

—Більша квітка нахилена до меншої і ніби ди­виться на неї. Кого можна уявити, дивлячись на ці дві квітки? (Маму і синочка).

—Що робить "мама-квітка"? (Нашіптує щось на вушко синочку, розмовляє з ним).

7.   Підготовча робота до написання твору.

—  Ви послухали і подивились, як поет та худож­ники змалювали соняшники. А тепер прийшла ваша черга. Ви маєте словесно описати те, що бачите на­ мальоване на картині, тобто скласти невеличкий текст. Допоможе вам у цьому план:

1) Соняшник — квітка сонця.

2)   Опис маленького соняха.

3)   Опис великої квітки.

4) Соняшник вечірньої пори.

8. Усне складання тексту.

     - Діти, коли будемо складати твір, користуймося словами і словосполученнями, які записані на дошці.

—Як назвемо твір? (Соняшники. Соняхи. Квіти сонця. Золотоголові красені).

—Яка назва найбільш вдала?

—Яке речення напишемо першим? Що ми бачи­мо перед собою? (Перед нами дві яскраві квітки на тлі вечірніх променів).

—На що схожі? (Вони схожі на сонечко).

—Що вони тримають на високих струнких стеб­лах? (На високих струнких стеблах вони тримають великі голівки із золотими пелюстками).

—Що це за квіти? (Це соняшники).

—На що схожий маленький соняшок? (Маленький соняшок схожий на хлопчика у жовтому брилику).

— Що він робить? (Він жартівливо нахилив
голівку і ніби усміхається до своєї матусі).

—А що робить матуся? (А вона нахилилась і щось турботливо шепоче своєму пустунчику-хлопчаку на вушко).

—Якими кольорами зображено квіти? (Квіти зо­бражено теплими яскравими кольорами).

—  Чому соняхи ніби світяться? (Соняхи ніби
світяться у темряві. То вечірнє сонечко освітлює їх).

Якими словами опишемо вечірні промені сон­ця? (То вечірнє сонечко освітлює їх останніми лагідними промінчиками).

9. Орфографічна робота.

На дошці записані слова. Діти ще раз переві­ряють, як вони пишуться: соняшник, сонечко, капелюшки, дитина, красень, пелюстки, промені, жовтогарячі; веселі, високі, вечірні, останні, шепоче, нахилив.

10. Диференційована робота.

Сла9. Диференційована робота.

Слабким  учням дається картка із запитаннями.

Картка

1)  Що ми бачимо перед собою?

2) На що вони схожі?

3) Що вони тримають на високих струнких стеблах?

4) Що це за квіти?

5) На кого схожий маленький соняшок?

6) Що він робить?

7) А що робить матуся?

8) Якими кольорами зображено квіти?

9) Чому соняхи ніби світяться?

10. Запис твору в зошити.

11. Підсумок уроку.

—  Як називається картина, яку ми описували?
Хто автор? Чи сподобалась вона вам? Чим?

Ми сьогодні слухали поезію, милувалися чудовою картиною. А ви прагнули передати свої враження, описуючи її. Вчилися правильно вживати слова і вислови, складаючи твір за цією картиною.

Якими словами опишемо вечірні промені сонця? (То вечірнє сонечко освітлює їх останніми
лагідними промінчиками).

9. Орфографічна робота.

На дошці записані слова. Діти ще раз переві­ряють, як вони пишуться: соняшник, сонечко, капелюшки, дитина, красень, пелюстки, промені, жовтогарячі; веселі, високі, вечірні, останні, шепоче, нахилив.

10. Диференційована робота.

Слабким учням дається картка із запитаннями.

Картка

10) Що ми бачимо перед собою?

11) На шо вони схожі?

12) Що вони тримають на високих струнких стеблах?

13) Що це за квіти?

14) На кого схожий маленький соняшок?

15) Що він робить?

16) А що робить матуся?

17) Якими кольорами зображено квіти?

18) Чому соняхи ніби світяться?

19) Запис твору в зошити.

12. Підсумок уроку.

—  Як називається картина, яку ми описували?
Хто автор? Чи сподобалась вона вам? Чим?

Ми сьогодні слухали поезію, милувалися чудовою картиною. А ви прагнули передати свої враження, описуючи її. Вчилися правильно вживати слова і вислови, складаючи твір за цією картиною.

Додаток 7

Тема уроку. Мелодії пташиного співу.

Матеріал уроку. Василь Довжик „Акровірш”, Юрій Старостенко „Ходить така чутка…”, Леся Мовчун „Скоромовки”

Мета. Навчитися виразно читати і відтворювати опис соловейка, визначити нове, ставити запитання; розвивати спостережливість, уяву, образне мислення, пізнавальні інтереси, бажання більше знати, прагнення з’ясовувати невідоме; виховувати любов і обережне ставлення до природи.

Обладнання: грамзапис „Соловейко в лузі”, малюнок солов’я, картинки зі словами.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Встаньте, діти, всі скоріше,

Посміхніться всі миліше,

Привітайтесь: „Добрий день!”

Продзвенів дзвінок „Дзелень!”

ІІ. Психоформула

-                Який у вас настрій?

Передайте виразом обличчя. Усміхніться до гостей, до мене, поділіться гарним настроєм з товаришем.

За виразом обличчя я бачу, що все гаразд і загальний ваш настрій можна показати так:         (задоволення)

Я бажаю, щоб такий настрій у нас був до кінця уроку. Адже, сьогодні ми уявно перенесемося… (звучить музика „Спів соловейка в лузі”) Куди? Правильно, на луг поспілкуємося з природою.

ІІІ. Підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу.

1.           Гра „Знайди зайве слово”.

-                 Діти з дошки читають „Ланцюжки” слів, вибирають „зайве”
(його підкреслюють на дошці). Пояснюють свій вибір.

Спів, співучий, соловейко, співати.

Набирає, ходить, кажуть, перелітний.

Горлечко, птах, шийка, хвостик.

-                Складіть речення з усіма „зайвими” словами.

(Учні самостійно формують тему уроку)   

2.           Читання деформованого тексту  ловейСоко – кийрунст  тпах зі гленимокруза комстихво. жеДу ромноск барвзанийле, серінький, кавунами, качервим'я   

3.           Читання акровірша В.Довженка.

-                Яке слово заховалось в ньому?

4. Розгадування кросворда.

- Якщо не знаєш солов'я, то ніколи не подумаєш, що ця пташка має такий чудовий, мелодійний і дзвінкий… А що саме - дізнайтеся, коли пригадаєте твори, які читали про цю пташку

1) Казка Ю. Ярмиша  (Як солов'ятко вскочило в біду)

2) Казка Василя Сухомлинського ("Соловейко і жук")

3) Вірш Л. Костенко ("Соловейко застудився")

                    

Звідки ж у цієї непоказної пташки такий чудовий голос?

Так от, ходить така чутка, що … Давайте прочитаємо оповідання Юрія Старостенка,  який зібрав і записав усі чутки про соловейка.

IV. Опрацювання оповідання Ю. Старостенка  „Ходить така така чутка…”

1.           Слухання твору учнями. Перевірка первинного сприймання.

Що нового дізналися про соловейка?

2. Словникова робота

Читання пірамідок слів (для розширення площі зорового сприймання).

  

           по        жи      ва       

         ри          ба         лки                                                                                    

      во              ро            гів                                                                                  

   нав              чи               шся                                                                         

пта                 ше                  нят               

          го             ро             ди

       по               чи               нає

    ко                  ма                   шки

 слу                   ха                       ти

пе                     лю                        стки

3. Повторне читання твору учнями (мовчки).

- Підготуйте один одному запитання за змістом твору.

4. Аналіз змісту твору. Вибіркове читання.

- Прочитайте, яка ходить чутка про солов'я.

- Знайдіть опис солов'я. Як його треба читати?

- Коли згасають солов’їні пісні. Чому? Доведіть рядками твору.

- Чого пташенятам - солов'ям треба вчитися найдовше?

5. Вправи на розвиток швидкості читання.                          

     а) Гра „ Знайди і дочитай слово”

          Чу…(тка),

          кра…(плинок)

         за…(ходиться, тинають),

         ли…(бонь),   

         стру…(жувати),

          ку…(бельці),

          ці…(лий).                          

      б)   Утворіть словосполучення іменника з прикметником, використовуючи текст: 

                         Спів (гарний)                                            мак(червоний)

                         Оченята (великі)                                       пісні(солов’їні)

                         Блиском (чорним)                                    ціпкання(тоненьке)

6. Мовно-логічне  завдання .

    - Користуючись текстом, доповніть розповідь про соловейка потрібними словами і виразами.

            Соловейко співає так, що аж дух затинає. Коли він співає, то у нього аж тремтять і хвостик, і волоборідочка, міняться чорним блиском оченята. Гарного співу  солов’ята вчаться цілий рік.

V. Робота над скоромовками Лесі Мовчун

1. Читання скоромовок ( повільно, з прискоренням, швидко).

VI. Підсумок уроку

1. Про яку пташку ми читали сьогодні? Що нового дізналися? Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що це оповідання є художньо-пізнавальним? Доведіть свою думку.

2. Слухання вірша „Соловейко” ( звучить тиха музика).

VII. Домашнє завдання.

1. Виразно читати.

2. Переказувати твір.

3. Намалювати малюнок до твору.

(на вибір 1 або 2 завдання, 3 завдання – по бажанню).