Виховна робота

Становлення духовної особистості

                    „Духовність – це не інтелектуальність, не чиста мораль;

                                        не релігійність і не емоційність. Усе це у сукупності                                                

                                   велика цінність, підготовчі шляхи до дисципліни та

                                   очищення людської природи...”

                                                                                                        Ш. Ауробіндо                                                                            

 Розбудова незалежної Української держави вимагає від суспільства адекватного їй виховання юного покоління. Цю надзвичайно важливу педагогічну проблему не зможемо розв’язати, якщо не будемо мати й чітко бачити перед собою той провідний виховний ідеал, до якого маємо прагнути, який мусимо осягнути. Адже саме він по суті й зумовлює провідну мету виховання.

Ідеал у загальному його трактуванні означає первообраз, взірець досконалості, кінцеву, вершинну ціль людських устремлінь. Це найвища мета, до якої прагнуть люди і яка керує їхньою діяльністю. Звідси й під виховним ідеалом розуміємо еталон взірцевої особистості, що служить головним орієнтиром у вихованні молодого покоління.

Ідеалом українського виховання стає здорова, культурна, щаслива людина з багатогранними знаннями й високими духовним-моральними й інтелектуальними якостями, патріотичними почуттями й працьовитістю, національною й людською гідністю. Образ досконалої (довершеної) особи українця випестуваний протягом багатьох віків українською народною педагогікою. Він одержав яскраву характеристику через героїв фольклору, які постали з реального життя й історичної долі українського народу. Втілення виховного ідеалу йде через рідну мову, народні звичаї і традиції і традиції, родинно-побутову й громадську культуру, безпосередню участь дітей у повсякденному житті дорослих, посильній праці, дитячих іграх і забавах, навчанні, святах, обрядах, культових церемоніях.

Молодший шкільний вік – особливий у формуванні ставлення людини до навколишнього світу, коли визначається спрямованість особистості. Цей вік сприятливий для формування основ культури поведінки: молодші школярі вже здатні сприймати вимоги до себе, вони піддатливі зовнішньому впливові, схильні до наслідування.

Плануючи свою виховну роботу дотримуюсь принципів:

· суспільно-гуманістичного орієнтування, яке передбачає: високий рівень суспільної та національної свідомості, самосвідомості, переконаності; усвідомлення громадянського обов’язку; високого рівня моральної вихованості; соціальної активності і відповідальності;

· професійно-педагогічної спрямованості, змістом якої є: уявлення про соціальну роль педагогічної професії, інтерес до дитини як об’єкта діяльності, вміння розуміти потреби й особливості, складність і неоднозначність внутрішнього світу, педагогічна спостережливість; педагогічний такт;

· високого рівня педагогічної майстерності, яка передбачає: знання основ предмета, завдання і категорії педагогіки, закономірності вікового, анатомо-фізіологічного та психічного розвитку, соціального формування особистості, розуміння суті, мети, завдань, форм і методів виховання;знання індивідуально-психологічних та індивідуально-типологічних особливостей вихованців, наявність умінь і навичок організації діяльності учнів; виявляти рівень вихованості; проектувати розвиток особистості в колективі;планувати, добирати, узагальнювати навчально-виховний матеріал, володіти прийомами і засобами педагогічної техніки; встановлювати педагогічно доцільні взаємостосунки з окремими учнями, малими групами, учнівським колективом, батьками, вчителями; аналізувати свою діяльність та діяльність колективу.

Виховуючи, ми „запрограмовуємо” дитину на майбутнє, тобто готуємо до самостійного життя, яке несе в собі численні обов’язки як перед конкретними, людьми так і перед суспільством. Тому плануючи  роботу ставлю перед собою такі завдання:

-   виховання високоморального підростаючого покоління, формування у нього українського менталітету на основі відродження національних традицій свого народу;

-   створення необхідних умов для фізичного розвитку учнів, збереження та зміцнення їхнього здоров’я;

-   духовно-моральне виховання, головна особливість якого – орієнтація на загальнолюдські цінності;

-   розвиток таланту, розумових і фізичних здібностей, формування у них високої пізнавальної культури, організація змістовного дозвілля;

-   індивідуалізація виховання, фундаментом якої є ідея захисту прав дитини у навчанні, здоров’ї, сфері спілкування;

-   організація роботи з батьками.

Для виконання поставлених завдань усіляко урізноманітнюю виховні заняття, проводячи їх у формі бесіди, рольової чи рухливої гри, усного журналу, заочної подорожі, інсценізації віршів, казок, оповідань, спортивних змагань, конкурсів, вікторин, трудових операцій, свят, годин спілкування,

 прогулянок, екскурсій тощо.

Велику уваги приділяю розвитку духовності. Сутність розвитку духовності – у досягненні вищого рівня сформованості, цілісності та гармонійності всіх її складових. Основною метою духовного розвитку є становлення людини як особистості шляхом вдосконалення складових її духовності через світопізнання, самопізнання, самостворення.

Серед умов формування духовних потреб найзначущими є соціальне середовище (сім’я, шкільний клас), яке здатне  забезпечити дитині:

1. Задоволення її потреби у повазі, любові, що надзвичайно важливо для кожної дитини.

У деяких батьків побутує хибна думка, що дитина, яка не зазнала материнської турботи, ласки, виросте чутливою до людських страждань. Проте психологи доводять, що дефіцит любові найчастіше спричинює до формування відлюдькуватої, недоброї, а іноді і агресивної людини.

Отже, для задоволення потреби в повазі, любові необхідно з перших днів життя дитини створювати атмосферу позитивного ставлення до неї, забезпечувати емоційний комфорт та підтримувати таку атмосферу протягом усіх років становлення особистості.

2. Наближення дитини до краси в усіх її проявах – природи, мистецтва, людських взаємин, вчинків діяльності, використовуючи для цього будь-яку можливість.

3. Створення умов для вивчення творчих здібностей кожної дитини через залучення її до різних видів нерегламентованої діяльності (художньої, ігрової тощо), використання різних типів творчих завдань (завдання „за задумом”, творчі розповіді, конкурси, змагання тощо).

4. Надання достатньої кількості вільного часу для діяльності, яка відповідає індивідуальним інтересам, бажанням, нахилам дитини та сприяє реалізації її здібностей.

5. Духовне спілкування дорослий – дитина, дитина – дитина, тобто обмін думками, смаками, інформацією, інтересами. Це найтонший, найскладніший, найвимогливіший вид спілкування. Особливість духовного спілкування полягає втому, що воно стає можливим за умови інтересу та довіри людей одне до одного. Під час духовного спілкування мимовільно чи свідомо співрозмовники допомагають один одному на шляху до духовної еволюції та підвищують власний рівень духовності.

Для духовного спілкування найсприятливішими є бесіди та диспути на теми: „Який він, найкращий друг?”, „Як я пізнаю довкілля”, „Яким я хочу вирости”, „Мої улюблені рослини (казки, оповідання, мультфільми тощо)”, „Якби я став чарівником” тощо.

Але хоч би як вчитель не старався, а одним з найважливіших чинників, що справляють значний вплив на виховання дитини є сім’я. Якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи подвоюються. Для поглибленого вивчення життя учнів у сім’ї залучаю до роботи педагогічний консіліум (нарада, консультаціїї вчителів та представників батьківського активу). Переваги цього методу полягають у тому, що він грунтується на вивченні вихованців у різній діяльності, широкому спілкуванні; на його основі можна узагальнювати інформацію, здобуту різними методами з різних джерел.

Успішне виконання сім'єю виховних функцій за­лежить від ряду чинників. Найважливішим серед них є педагогічна культура батьків, рівень якої у більшос­ті населення невисокий. Саме тому робота над підви­щенням педагогічної культури сім'ї — важливе соці­альне завдання сучасної школи.

Педагогічна культура батьків — це накопичений людством досвід виховання дітей у сім'ї. Ця якість, по­зитивно впливаючи на стиль сімейного життя, є осно­вою власне педагогічної діяльності батька і матері, до­помагає їм уникати традиційних помилок і знаходити правильний вихід із нестандартних ситуацій. Переф­разувавши відомі слова К.Д.Ушинського про вихован­ня, можна сказати: якщо батьки хочуть виховати ди­тину різнобічно, вони повинні й пізнати її різнобічно. Отже, батькам необхідні знання про мету, завдання, зміст, форми і методи педагогічної діяльності, яка має здійснюватися в сім'ї та інших соціальних інститутах відповідно до рівня культури, конкретної соціальної ситуації й умов, що сприятимуть її ефективності.

Окрім теоретичних знань, батьки мають володіти і відповідними вміннями. У світі, який так швидко змінюється, виховання дитини в сім'ї може бути ус­пішним, якщо батьки вмітимуть творчо використову­вати набуті ними знання, тобто якщо материнство і батьківство стане для кожного з них творчістю. Крім того, успішна виховна діяльність батьків багато в чо­му визначається тим, як вони люблять дітей і нас­кільки значущим для них є батьківство.

Підвищенню рівня педагогічної культури сім'ї покликана сприяти педагогічна просвіта батьків. Сьогодні вона має виконувати функцію допомоги, підтримки, захисту батьків і дітей, забезпечувати гра­мотне вирішення проблем, ініціювати відповідаль­ність батьків за своїх дітей і свободу педагогічного вибору. Вона має будуватися на принципі дитино-центризму, а не на диктаті: так потрібно ростити ді­тей, так привчати їх до праці, так виховувати чесну людину.

Свято

„Наш барвінковий край”

                                 

Ведучий І. Із сивої давнини, з часів античних, дійшли до нас чудові легенди, казки, перекази, бувальщини про наших зелених супутників – рослини. А скільки пісень створено про них! У народній творчості рослини живуть, як і люди, розмовляють, відчувають біль і радість, просять правди і  допомоги.

Сьогодні ми запрошуємо вас на зустріч із Барвінком.

В давнину люди говорили, що благословенний і чарівний той край, де росте барвінок. А росте він у Карпатах, на Буковині, в Західному Поліссі, на Волині і в на  Півночі України. Та якщо узяти до уваги те, що майже у всіх наших сільських й не тільки сільських, квітниках стелиться ця вічнозелена рослина, то й цілу Україну можна назвати в буквальному розумінні – барвінковий край.

А свята нашого ми не уявляємо без Барвінка. Десь забарився наш Барвінок!     (Входить Барвінок).

Барвінок. Добрий день! Я не забарився, а на ваше свято сьогодні нарядився. Бо моє стебло, мої голубі квіти завжди з вами. Як у народі кажуть, цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає, хоч мороз усе побив – його не займає;все мороз поглушив, а мого цвіту й не зайняв. В різних місцевостях я маю різні назви.

Діти. Про твої назви нам відомо: це і барвінок...

-         І барвін-зілля!

-         І барвінець!

-         І барвінок-хрещатий.

-         Зеленка.

-         Могильник, могильниця. А назва ця походить від того, що барвінок здавна садили і садять на могилах, як символ вічної пам’яті. З барвінку плели і поховальні вінки.

-         І лагідно тебе називають: барвінонько, барвіночок, барвінчик, барвінчичок. І гарно в нашому куточку, бо ти є, барвіночку.

Пісня „Гарно в нашому куточку”

Ведучий ІІ. Наукова ж назва походить від латинського слова, що в перекладі означає „перемагати”. За іншим тлумаченням – від близького до нього слова із значенням „обв’язувати”, „обвивати”.

Барвінок. Поширений я у вашому краї і оспіваний у народі здавна. Значне місце, як символ. Займав у віруваннях слов’ян, насамперед у Київській Русі. З тих пір постійно увійшов у побут, звичаї та обряди народу.

Ведучий І. Коли скресали сніги. Розливалися весняні води, дівчата починали співати веснянки. Наставала радісна бентежна пора оновлення природи, воскресіння зелен-цвіту, пора пробудження нових почуттів у людських серцях, пора надій і сподівань.

У ці весняні дні ми святкуємо воскресіння Христа. Коли йдуть святити паску, то кошик із свяченим прикрашають барвінком, бо він – символ добра.

У веснянці „Вийди, вийди Іванку” співають про барвінок – символ надій, оновлення природи:

                                                      Вийди.вийди, Іванку,

                                                      Заспівай нам веснянку.

                                                       Зимували, не співали,

                                                       Весни дожидали.

        Весно, весно, наша весно,                                              Звила ж я віночок вчора     

        Та що ж ти нам принесла?                                             Звечора, звечора

       Старим бабам – по кілочку,                                            З зеленого барвіночку

       А дівчатам – по віночку.                                                 Та й повісила на кілочку.

А в іншій пісні „Шум” так виразно звучить закликання весни:

           Ой, нумо, нумо                                                            Заплетися, шуме;                                   

           В плетеного шума!                                                      Заплетися.

          Як наша мати                                                                Х рещатий барвінку,

           Буде заплітати?                                                            Розстелися.

Ведучий ІІ. А коли приходить осінь. Діброва міняє своє обличчя; здається, що її спустошено, але це не зовсім так. Барвінок ще радує наше  око. Про це так співають у пісні „ Прилетіла перепілонька”

Прилетіла перепілонька

У  зеленую дібровоньку

Прилетіла, зажурилася.

Ой, зеленая ти дібровонько,                                                                                               

Ой, бідная ти головонько,

Що рано тебе спустошено.

Ой, рано тебе спустошено.

На траву сіно покошено.

Зосталося лиш тройзіллячко.

Перше зіллячко – барвіночок,

Друге – зелені василечки,

Третє зіллячко - любисточок.

Дівчинка. Готуючись до свята, ми дізнались, що Леся Українка дуже любила барвінок. В рукописному зошиті колодяжненських пісень Лесі Українки знаходимо „Кривий танок”. Дівчата, давайте попросимо Барвінка разом з нами завести „Кривий танок”.

Дівчата. Давайте візьмемо свої віночки!

                                            А в кривого танця

                                                    Та й не виведу кінця.

                                                    Треба його та й виводити

                                                    Кінця-ладу ізнаходити.

Треба ж його вести                                                                    Веду, та й  не виведу,

Та віночок плести.                                                                     Плету, плету та не виплету.

                                                    Ой, вінку, мій вінку,

                                                    Хрещатий барвінку.

                                                    Ой, я тебе плела вчора

                                                    Та ще вчора ізвечора.

Повісила тебе                                                                              Моя матінка йшла

На золотім кілочку,                                                                    Та й віночок знайшла,

На золотім кілочку,                                                                    Та й віночок знайшла,

На шовковім шнурочку.                                                             Та й нелюбому дала.

                                                   Ой, якби я була знала,

                                                   Була б його розірвала,

                                                   Була б його розірвала,

                                                   Та й у грязь утоптала

                                                    Чобітками чобітками

                                                     Золотими та підківками.

Ведучий І. Барвінок – символ хлопця. Це завжди вродливий, ставний парубок. Як, наприклад, у пісні „Цвіти барвіночку”:

Цвіти барвіночку,                                           Ой, Янку, мій Янку,

Стелися листочком.                                        Хрещатий барвінку,

Прийди козаченьку,                                        Я у чистім полі

Не сам ,з товариством.                                   Твоя дівка буду.

Прийди в неділю,                                           Прийшов до їй Янко,

Прийди в понеділок,                                      Хрещатий Барвінко:

Як зацвіте м’ята,                                      - Дівко, чорнобривко,

Хрещатий барвінок.                                       Хоч в суботу возьму:

Хрещатий барвінку,                                      Ой, Янку, мій Янку,

Нема в тебе цвіту,                                          Хрещатий Барвінку,

Молодий козаче,                                            Не бери в суботу,

Не маєш дівчини.                                           Візьми у недільку.

Барвінок. У народі живе чудова легенда про походження рослини. Діялося це тоді. Коли турки і татари нападали на українську землю. Увійшли якось вороги в село і винищили там усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховались у лісі. Але і їх знайшли бусурмани. Парубка люті зайди зарізали, а дівчину задушили. От із парубочої крові і виріс у лісі барвінок. Тому і належить у квітнику за барвінком доглядати, насамперед, дівчині. Від Лесі Українки до нас дійшли слова пісні:

                                                     Ой в городі не метено,

                                                     Барвіночком заплетено.

                                                     Піди, дівчино, позамітай

                                                     Та барвіночок порозплітай.

                                                    Там твій хлопчик з крамом стоїть.

                                                    Не з яким крамом – з білим шовком.

                                                    Свому – тому запродає,

                                                    А своїй дівочці дарма дає.

                                                     Він дає, не шкодує,

                                                      Вона бере – не дякує.

Дівчинка. Але не тільки в городі плететься барвінок. Він росте у садочку. Доглядає його дівчина. Барвінок - рослина добра. Він – захисник. Це давно помітив народ. Тому й з’явилася пісня „Ой не стій дубе над водою”:

                                                      Ой не стій, дубе, над водою

                                                       Там тобі, дубе, горе буде, (2 р.)

                                                      Як тій невістці у свекрухи,

                                                      Що цілий тиждень у роботі,

                                                      Прийде неділя – у клопоті.

                                                      Що цілий тиждень товче, меле,

                                                      Прийде неділя – крупи дере.

                                                      Стань собі, дубе, у садочку,

                                                      У хрещатому барвіночку.

                                                      Там тобі, дубе, добре буде,

                                                      Як тій дівчині у матінки,

                                                      Що цілий тиждень у биндочі,

                                                      Прийде неділя – на гу льонці,

                                                      Що цілий тиждень у віночку,

                                                      Прийде неділя – у таночку.

                                                      Стань собі, дубе, у садочку,

                                                      У хрещатому барвіночку.

Ведучий ІІ. Не обходяться без барвінку у нашого народу весільні урочистості. Із зеленого лискучого листя плетуть гірлянди і вінки, які символізують вірність подружжю.

Хрещатий барвінок прикрашав і обжинковий вінок на веселому святі, що здавна влаштовували в нашому народі після завершення жнив. Про це й пісні співали:

                                               Кінець нивоньці, кінець.

                                               Будемо плести вінець.

                                               То зжита, то з барвінку

                                               На хорошую дівку.

Зустрічається барвінок і в колисанках:

                                               Ой, ти, коте, коточок!

                                               Не ходи рано в садочок,

                                               Не полохай діточок,

                                               Нехай зов’ють віночок

                                               Із рутоньки, із м’ятоньки

                                               Із хрещатого барвіночку, 

                                               З запашного василечку.

Барвінок. Ця рослина не тільки декоративна, а й цілюща. Згадки про її лікарські властивості сягають сивої давнини.

Дівчинка. Барвінку, а коли збирають твої листки?

Барвінок. Мої листки збирають під час цвітіння.

Дівчинка. А чим вони корисні?

Барвінок. Напій із мого листя знижує кров’яний тиск, тамує головний біль, його застосовують для полоскання рота при запаленні слизових оболонок, кровотечах.

Дівчинка. Відомий барвінок і як приворотне зілля. Казали, що ця рослина оберігає від нечистої сили і чаклування. Барвінок вішають над дверима й вікнами, щоб злі духи не проникали в дім.

(Звучить пісня „Не щебечи соловейку”).

Дівчинка. Барвінок також і символ краси. Дівчата в Україні колись умивалися напаром із барвінку. Дівчата, давайте і ми вмиємося цим напаром.

-         Вмиємося, вмиємося.

-         А напару де ж візьмемо?

Барвінок. Не турбуйтесь, я вже приготував. Ну, дівчата, вмивайтеся. Хай цвіте ваша врода. Хай вона красить землю, нашу матінку Україну.

Сценарій конкурсу

„ А я просто українка, україночка”

У конкурсі беруть участь дівчат­ка молодших класів. Вони зма­гаються за звання «Маленька україночка». Свято розпочинається піснею «А я просто українка, украіноч­ка...»

Вед у ч и й. Кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть. Вони освячені віками. Звичаї — це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сьогоденні, а й в історичному минулому; це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших національних справах. Звичаї і рідна мова — це і є незнищенні характерні ознаки народу.

Лунає пісня «Стежина”

Ведучий. На конкурсі учасницям надається мож­ливість показати знання народних звичаїв, окрім того — продемонструвати загальну і мовленнєву культуру, сміливість та винахідливість, оригінальність. На учас­ниць чекають різні випробування.

Комусь пощастить більше, комусь менше. Але не треба сумувати у разі невдачі. Українцям не личить схиляти голови в тузі. Наш народ витривалий, сміливий, дотепний, веселий. Тож будемо достойними називатися українцями.

А тепер запросимо учасниць конкурсу.

Під музику виходять учасниці в українських костю­мах, проходять по колу. Після цього кожна учасниця коротко представляє себе. Журі оцінює привітання.

Ведуча. Водночас із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в, Україні, починається цикл весняних свят. Наш народ у своїх казках створив чудовий образ весни — красивої дівчини з вінком на голові; Вона — бажаний і довгожданий гість, її закли­кають дівчата піснями-веснянками. ЇЇ зустрічають діти подарунками — солодким печивом у вигляді пташок. Народний образ весни — це образ краси, сили і надії.

Ведучий. Тому для наших учасниць ми і пропонує­мо перший конкурс — «Звичаї нашого народу».

Дівчатка 1—4 класів мають показати, як гарно вони знають веснянки. Їм пропонується розповісти або заспівати веснянку. Потім учасниці конкурсу витягують жеребки і готуються розповісти про обряд або свято весни. Журі оцінює конкурс, а для глядачів учениці виконують танець «Подоляночка».

Ведучий. Навесні пробуджується земля, неначе вибухає радісними барвами. Неможливо навіть перелічити всі трави і квіти, що чарівними, казковими килимами вкривають степи, узлісся, схили гір.

Наші учасниці мали домашнє завдання: створити композицію з квітів, дати їй назву, а також прокоментувати це завдання.

Учасниці під музику виходять з композиціями квітів і по черзі коментують їх. Журі оцінює конкурс, а в цей час лунає пісня «Чорнобривці».

Ведуча. «Ой, хустина, хустиночка! Мережана, шита...» Так говорив про хустку Тарас Шевченко у своїй поезії «Хустина». Наш наступний конкурс пов'язаний з хусткою.

Завдання для дівчаток: хто швидше зав'яже хустку? хто найоригінальніше пов'яже хустку?

Журі оцінює конкурс, а для глядачів звучить пісня «Вишиванка».

Ведучий. Все починається з дитинства, з колискової. Звідти беруть початок наші турботи і радощі, смуток і веселість, тривоги і сподівання. Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках. Почути її кроки можуть лише ті, хто вміє слухати. Тож давайте послухаємо, які колискові пісні підготували наші учасниці. А спочатку конкурс: «Хто швидко і правильно загорне ляльку».

Учасниці під швидку веселу музику загортають ляльок, а потім кожна для своєї ляльки співає колискову.

Журі оцінює конкурс, а для глядачів учениці виконують «Український танок».

Ведучий. «Їжте і вмочайте, а за решту вибачайте!» — припрошувала господиня гостей. Сьогодні наші учасниці запрошують скуштувати їхніх страв. Дівчатка змагатимуться за звання «Майстриня-господиня». Кожна приготувала одну зі страв української національної кухні. А журі визначить, хто з них не лише знає українську національну кухню, а й уміє смачно готувати.

Під музику виходять учасниці зі своїми стравами, кожна розповідає, як вона приготувала страву і запрошує до столу.

Звучить пісня «А мій милий, чорнобривий, вареничків хоче...»

Ведуча. Пропонуємо конкурс для глядачів. На сцену запрошуємо тих дівчат, які мають довгі коси.

Журі визначає найдовшу косу. Переможниця отримує подарунок.

Ведучий. А зараз — конкурс на кращий танок та оригінальний костюм.  (Ведучі проводять конкурс, журі визначає    кращих).    Українська    пісня!    Хто    не був зачарований   нею!   Вона  багата   мелодією,  безмежною широтою і красою образів. Під час наступного конкурсу ми  й   побачимо,  чи  знають  наші  учасниці  українські народні пісні.

Конкурс «Хто кого переспіває». Учасниці співають по одному куплету пісні. Хто найбільше знає пісень той і    перемагає.    Журі    підбиває    підсумки    і    визначає переможців: «Маленьку україночку»,   «Дівчинку-співаночку»,   «Майстриню-господиню»,   «Весняночку», „Маленьку вишивальницю», «Колисаночку», «Міс троянду».

Переможниці одержують подарунки.

Виховна година

„України вірний син”

                                                                                                

Клас святково прибраний рушниками. В центрі — портрет Богдана Хмельницького, карта бойових походів козацького війська у 1648—1652 рр. По­ряд — виставка творів українських письменників про гетьмана Хмельницького.

Учень:

Є багато країн на землі,

В них — озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у Рідному Краю.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна -

Дорога нам усім Україна!

Учитель. Справді, нічого ріднішого у людини немає, крім батька, матері, тієї землі, яка з раннього дитинства, з перших наших кроків допомагала нам рости і міцніти. У кожного з нас повинна бути пам'ять про героїчне минуле свого народу, про тих звитяжців, які декілька століть тому боролися за вільну Україну.

У сузір'ї козацьких ватажків чільне місце нале­жить Богдану Хмельницькому.  (Звучить мелодія пісні «Засвіт встали козачень­ки»).

Недалеко від міста Чигирина над річкою Тясмином, що розливалась тут широко й багнисто, на горбі, під великим лісом притулився хутір Хмельницьких. Суботів звався. Оселив його Богданів батько, Михай­ло.

27 грудня 1595 року в сім'ї Хмельницьких народився син. Його назвали двома іменами: Богдан і Зиновій. Хлопець був чорнявий, сильний, як вогонь, скорий. Розумний і дотепний, сміливий і завзятий. І батько синові не раз казав напутні слова.

Учень:

Ти добре, синку, проживеш,

Як знатимеш, куди ідеш,

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав.

Ти добре, синку, проживеш,

Коли нікого не пригнеш,

І пройдеш так житейську путь,

Щоб ані бить, ні битим буть.

Ти добре, синку, проживеш.

Як сироті сльозу утреш,

Слабих від сильних захистиш,

Живих їх духом підкріпиш.

Ти чесно, синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш,

Бо правдою ти пройдеш світ —

Тобі святий мій заповіт.

Учитель. Не хотів батько залишити сина без науки. Підучивши вдома, послав у 1608 році Богдана до Львова на навчання у латинську школу.

Вчився Богдан, набирався науки. Але серце його тягнулось до Дніпра, в безкраї степи, де козаки переганяють вітер на бистрих конях. І не схотів він залишитися в тих безпечніших сторонах, щоб служити десь у суді або при дворі великого пана дороблятися ласки та маєтку.

У 1615 році, закінчивши навчання, повернувся до рідного села Суботова.

Учень:    По дорозі вітер віє,

А із Львова віз іде,

То козацтво отамана

На Україну везе.

Учитель. Пішов юнак на Запоріжжя, на Січ, бо там найкраще можна було навчитись воєнного ремесла, стати досвідченим вояком, відважним начальником.

Вступив Богдан до козацького війська. Ходив із козаками не раз на море, на турецькі землі, у кримські походи. Два роки перебував у неволі, аж виміняли його на невільників-турків після перемоги під Хотином у 1621 році.

А іншим разом Богдан і сам приловив знатного татарського пана, привіз до себе на хутір і довго тримав його.

Любили у війську Хмельницького й шанували. Настановили його отаманом, а далі сотником і пи­сарем військовим. Велике то було діло, бо на писа­реві полягало все військове діловодство: писати листи до інших держав, видавати грамоти, універ­сали, вести військові реєстри, в яких були вписані всі козаки.

Звучить пісня «Гей, там, за порогами, славна Січ іде».

Учитель. У вільний час Богдан господарював
на батьківськім хуторі, бо батька вже не було. Тоді ж Хмельницький одружився з Ганною Сомківною. У них було двоє синів — Тиміш і Юрій, який згодом теж гетьманував на Україні.

У лютому 1648 року козаки обрали Б. Хмельниць­кого гетьманом усієї держави. Перебуваючи на Січі, він звернувся до народу з універсалом, закликав, щоб козаки й селяни спільно вдарили по польській шляхті, яка напала на український народ, на рідну землю. «Щодо мене,— поклявся Богдан,— то не шкодуватиму ні життя, ні сили, готовий до будь-якої небезпеки, все віддам для загальної свободи і добра».

Кобзарі співали:

Учень:

Тільки Бог святий знає,

Що Хмельницький думає-гадає!

О тім не знали ні сотники,

                        Ні отамани, ні полковники...

Учитель. І почалась визвольна війна проти шляхетської Польщі. Найбільші битви були: під Жовтими Водами (травень 1648 р.); під Корсунем (травень 1648 р.); під Пилявцями (вересень 1648 р.); під Зборовом (серпень 1649 р.); під Берестечком (червень 1651 р.); під Батогом (травень 1652 р.).

 Бої були складними. Про це свідчать поетичні рядки:

Учень:

То спитайте, як гриміло,

Як тріщали рундуки вночі,

Як бряжчали в поспіху таляри,

Як святих благали шляхтичі,

Щоб серпневі заступили хмари.

То був грім!

Учитель. Не завжди в тих битвах перемога була на боці війська Б. Хмельницького. Багато козаків полягло    на    ворожих    полях.    Та    перемога    над шляхетською Польщею була здобута.

Любив Богдан рідну землю, усім серцем любив її народ. І Україна пам'ятає про свого героя. В столиці нашої держави, у містах, де бував із військом Хмельницький, стоять пам'ятники відважному геть­ману, вірному сину України. Його життя, його подвиги вчать нас бути мужніми, сміливими, чесними.

Учень:

До великого моменту

Будь готовий кожний з вас,

Кожний може стать Богданом,

Як настане слушний час.

Лиш борися, не мирися,

Радше впадь, а сил не трать.

Гордо стій і не корися,

Хоч пропадь, але не зрадь!

Та ж не даром цвіт розцвівся!

Чей же буде з цвіту плід.

Та ж не даром пробудився

Український живий рід.

Та ж не даром іскри грають

У очах тих молодих!

Чей нові мечі засяють

У правицях у твердих.

Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре;

Та ми крикнім: «Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!»

Усі співають Гімн «Ще не вмерла Україна».

Учень:

Під рідним небом жайворон співа,

Я рад би знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна!

На ріднім полі шепчуть колоски,

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово: Україна!

У ріднім краю зелен-гай шумить.

Я знати рад, про що він мріє-снить.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово: Україна!

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: Україна.

Звучить пісня-гімн «Боже Великий, Єдиний».

У підготовці виховної години використано пое­зії І. Франка, О. Кониського, К. Білиловського, М. Петріва, Г. Барана.

Літературна година

Мета. Ознайомити учнів з різновидами книжок, сприяти залученню до самостійного читання, вчити підбирати книги за інтересами; виховувати у дітей любов до книги, прищеплювати знання та вміння дбайливого поводження з нею.

Обладнання. Стенд із книжками, великі малюнки обкладинок збірок Н. Забіли, О.Іваненко, М.Трублаїні, О.Копиленка та інших, плакати з висловлюванням про книгу, прислів'я, приказки: «Книга вчить, як на світі жить»; «Не кажи не вмію, а кажи — навчусь!»; «Книги читати — усе знати»; «Хороша книга — свято»; «Мудрим ніхто не вродився, а навчився», грамзапис «Книга — друг і порадник» (муз. Ю. Чичкова, сл.К.Ібряєва); «Нам без книг ніяк не можна» (муз. В.Шповаленка, сл. З.Бичкової).

Хід свята

(Звучить грамзапис «Книга — друг і порадник», муз. Ю. Чичкова).

І. Вступне слово.

Вчитель. Впродовж всього життя ми звертаємося до книжок. Батьки читали вам казки, вірші, оповідання, коли ви ще й говорити не вміли. Згадайте свої перші улюблені  книжки,  які  роздивлялися,  щось згадуючи, уявляючи, фантазуючи.

А коли  вивчили літери,  навчилися з них складати слова, а зі слів — речення, ви й самі стали читачами.

1-й учень.

Коли умієш сам читать —

Не треба мамі докучать,

До бабусі теж не треба йти:

«Ну почитай, мовляв, хоч ти!».

Сестру упрошувать не треба,

Щоб почитала щось для тебе.

Ані благати, ні чекати,

А просто взяти й почитати!

                                                              (В.Берестов)

Вчитель.   З  дитячих  років  книжка допомагала   вам пізнати себе і зрозуміти світ, що вас оточує.  Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці природи,

про те, як живуть люди в далеких і близьких краях... Про все розповідає книжка.

2-й учень.

Все ми в книзі знайдемо,

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!

Книгу зрозумілу,

Чесну, добру, сміливу

І дівчатка, й хлопчики —

Хочуть всі читати!

3-й учень.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті —

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

(На сцену виходять герої дитячих творів: Буратіно, Мальвіна (О.Толстой «Золотий ключик»); Барвінок і Ромашка (з казок Б. Чалого); «Помагай» (з однойменного вірша П. Воронька) і так далі. У руках вони тримають великі макети обкладинок або ж самі книжки).

   4-й учень.

Сторінки книжок завітних

Всіх нас доброго навчать:

Працювати і учитись,

І Вітчизну шанувать!

                                                                   (С. Михалков)

Вчитель. І чим би ви в школі не захопилися: історією, природознавством чи технікою, науковими пошуками, на допомогу завжди прийдуть книги. Вони відкриють вам небачені обрії, ви доторкнетеся до історії народу, до таємниць природи, життя і довідаєтесь про боротьбу людей за світло, за справедливість.

5-й учень.

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним протри, і вмент

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти.

II. Виходять книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато: «Ріпка», «Рукавичка», «Колобок», «Червона Шапочка», «Котигорошко». Люблю казки О.Пушкіна, Н.Забіли, М.Носова, К.Чуковського, І.Франка.

І скільки б не читав, іще хочеться. Усе життя читав би!

Я приніс торбинку з різними загубленими речами із казок. Треба вгадати, що з якої казки:

—   рибка («Казка про золоту рибку»);

—   яблуко («Срібне блюдечко і наливне яблучко»);

—   шкаралупа від горіха («Дюймовочка»);

—   дзеркало («Бііосніжка і семеро гномів»);

—    колобок («Колобок»);

—   колосок («Колосок»);

—   рукавичка («Рукавичка»);

—   качка («Кривенька качечка»);

—   лисичка («Лисиця та кіт»);

—   червона квітка («Чарівна квіточка»);

—   голка («Царівна-жаба»).

Ведуча. Якщо дозволиш, Петрику, ми з тобою разом перевіримо, чи багато діти прочитали казок, і як запам'ятали?

Скажіть, будь ласка, що це за казка:

—«...битий не биту везе...» («Лисичка-сестричка і вовк-панібрат»);

—«...ото Івасик, як підріс трішки, став просити батька...» («Івасик-Телесик»);

—«..котику-братику, несе мене лиска, по каменю мосту, на своєму хвосту...» («Про котика та півника») ;

—«...А подай, лишень, баране, отую вовчую голову» («Козел і баран»);

—В якій казці богатир перемагає змія Горинича і визволяє своїх сестер і братів? («Котигорошко»).

1-й книголюб. Я був би задоволений, якби ви, діти, згадали казку і розповіли мені. (Інсценіровка «Як кіт Ярош друга шукав» (за О.Асемою).

Автор. Жив собі кіт. Набридло йому самому блукати по степу. І сказав він:

Кіт. Не добре без друга жити.

Автор. А тут козенятко біжить, біленьке, як хмарка, лише на лобі між ріжками чорненька цятка.

Кіт. Давай жити разом.

Козенятко. А що ти вмієш?

(Ярош сів на задні лапи, склав хвіст ковбаскою, та як занявчить...).

Козенятко (затремтіло, боязко озвалося). Котику, любий, не нявчи так, почує лисиця, живцем з'їсть.

Кіт. Ні. З таким полохливим мені не по дорозі.

  Автор. Іде він далі і бачить, що лисиця на пеньку курочку їсть.

Кіт (до Лисиці). Смачного вам, тітонько. Я хотів би з вами жити.

Лисиця.    А   що   ти вмієш робити? (Кіт нявчить) Не капризуй. Вовк недалеко ходить.

Кіт. І ця боїться. Піду я краще до хороброго вовка.

Автор. Та виявилося, що зубастий не менш полохливий, ніж лисиця та козенятко. Як тільки кіт занявчав...

Вовк (упав на коліна перед ним і, ледве не плачучи, мовив). Благаю, залиш мене у спокої, бо як прийде мисливець, то з моїх штанів решето зробить.

Кіт. А хто такий мисливець?

Вовк. Це людина.

Автор. Тепер кіт Ярош вирішив твердо: якщо з ким товаришувати, то лише з людиною. Зустрів її та й каже:

Кіт. Я хочу з тобою дружити.

Людина. А що ти вмієш робити?

Кіт. Нявчати.

Людина. І то добре, хоч дітей будеш розважати.

Автор. І людина прийняла гостя. Наступила ніч... Полягали всі спати, людина на печі, кіт на припічку. Та не спиться людині, бо повилазили з-під підлоги миші та й давай по хаті бігати, пищати, шкребти. А тут кіт Ярош як плигне на підлогу... Одну мишу за хвоста зловив, на другу лапою наступив. Так усіх переловив. Людина підійшла до котика й сказала:

Людина. Справжній хазяїн, а казав тільки нявчати вмієш.

Автор. З того часу кіт залишився з людиною назавжди.

Ведуча. Давайте порозважаємося. Пограємо в гру «Івасик-Телесик».

(На сцену запрошуються два учасники, їм дають крейду, зав'язують очі і пропонують намалювати голову Івасика-Телесика. Тоді перекручують їх тричі на місці і просять намалювати очі, ніс і т.д.).

2-й книголюб. Теж мені! Такий дорослий, а ще казочки полюбляєш. Книжки про війну, сміливих героїв — ото твори! У мене їх вдома ціла поличка (перераховує). Оце книжечки! Як є вільна часинка — обов'язково їх читаю.

3-й книголюб. Хваліться, хваліться... А я мрію, як виросту, бути лісником. І зараз зміг би, та, кажуть, малий ще. А я усе знаю — кожне деревце, кущик, травинку. І про мурах дізнався багато, і чого птахи відлітають...

Ліс — це чудо. Я можу прожити в лісі скільки завгодно, бо знаю що можна їсти, і що з чого можна приготувати. А все книжки (показує).Ось вони, мої вчителі: О.Копиленко, В.Біанкі, А.Давидов.

Ведуча. Перевіримо, що діти знають про ліс.

•      Навесні веселить, влітку холодить, восени годує, а взимку гріє. (Ліс)

•      Наука про життя і вирощування лісу. (Лісництво)

•      Ліс,    вода,    угіддя,    де    рослини    і    тварини охороняються законом — це... (заказник).

•      Ліс  з  широколистими  породами дерев  —  це... (діброва).

•   Яке   дерево   використовують  для   виготовлення лиж? {Береза)

•   У  яких  дерев   листя   восени   червоне?   {Клен, горобина)

•   3 яких дерев роблять сірники? {Осика)

3. Ребус «Де багато пташок, там немає комашок».

4.  Гра «Усе в лісі співає».

Кожне дерево в лісі співає свою пісню.

•   Береза співала ніжну пісеньку. Яку?(«Во поле береза стояла»)

•   Дуб співав мужню пісню. Яку? («Дубинушка»)

•   Верба співала задумливу пісню. Яку? («В кінці греблі шумлять верби»)

•   Горобина співала тривожну пісню. Яку? («Горит рябина на ветру» —         муз.Н.Карамишева, сл. А.Досталя)

5. Кросворд «Відгадай тварин» (за допомогою пантоміми).

4-й книголюб. Ну, ви бачили таке — як кулики: кожний своє хвалить. А ми хто? Школярі! Тож мені до вподоби книжки про школярів. Бажаєте веселі вірші? Будь ласка, — відкрийте книжечки Г.Бойка, Д.Білоуса, І.Кульської.

Хочете оповідання — так це твори В.Нестайка, А.Потаювої, В.Карасьової. З них дізнаєшся і про себе, і своїх товаришів багато чого цікавого...

Ведуча. А хто з вас, діти, знає веселі вірші про школу?

Є дівчинка

В нашому класі одна,

Уроків страшенно

Боїться вона.

Не тільки уроків, —

Хоч вір, а хоч ні, —

Страшні ж бо для неї

І двері шкільні.

У дівчинки є

Заповітне бажання,

І зранку із нею воно

Й до смеркання —

Живе учениця

Бажанням одним:

Щоб завтрашній день

Був завжди вихідним

 Хто що пише

Пише хвостиком лисиця

Слід по росяній траві.

Пише дятел, гарна птиця,

Дивні знаки на корі.

Щось таємне пишуть риби

Плавниками у ставку.

Зайчик сонячний на шибі

Пише казку золоту.

Пише в хмарі блискавиця,

Пише трактор на лану,

Що уродиться пшениця,

Дощ напоїть ярину.

Зелен клен химерні тіні

Пише в парку на стежках.

Віражі свої в промінні

          Пише голуб, мирний птах.

В небесах під час навчання

Вправи пишуть літаки...

Діти, сповнені старання,

Також пишуть залюбки.

Ми, шкільна сім'я єдина,

Пишемо за складом склад:

Мама, сонце, Батьківщина,

          Наша Україна!

                                   (Володимир Лучук)

Бровко помог

Всегда опаздывает Коля,

Давно об этом знают в школе.

Нетороплив он, как старик,

И слишком долго спать привык.

Но чудеса бывают! — Коля

Пришел сегодня первым в класс.

Не опоздал он — и по школе

Вмиг эта новость разнеслась.

Мальчишка тут же всем признался:

— Я опоздать, друзья, не мог —
Бровко, рыча, за мною гнался,
А я бежал, не чуя ног.

                                            (Дмитро Солодкий)

Тільки сині

А покажи-но Чорне море, —

Звернувсь учитель до Юрка.

Юрко підвівсь і пильним зором

По карті з краю в край блука.

Блукав, блукав, а по хвилині

Невинно очі підніма:

— А тут моря все тільки сині,
А чорних — жодного нема!..

                                                                                                  (Євген Бандуренко)

Хто чим  хвалиться

В третім класі до дзвінка

Суперечка йшла така:

—Починаю я завжди

Першим перекличку!

—А я першим на труді

Вистругав поличку!

—А я першим... на дзвінок

З класу вибігаю...

                                                                                                             (Грицько Бойко)

 Як йому співається

По уроках в дім ввійшла зажура,

І сестричка ходить геть похмура:

Братик має двійку із письма,

А йому і клопоту нема.

Грається та пісеньку гугнявить

З докором сестричка пустуну:

—Ще й співає! І не сором навіть?..

—Та співаю ж бач яку сумну...

                                        (Олександр Пархоменко)

               Тихенька дівчинка

Чого це на мене сердяться в школі?

То ж я не чіпаю нікого ніколи.

Ні з ким не сварюся, сиджу собі тихо,

А з цього виходить одне тільки лихо.

Оце я сказала — така в мене звичка, —

Що в Галі, як мишачий хвостик, косичка.

Що в Галі спідничка — неначе з рогожі,

Та ще й черевички на човника схожі.

Що в Тані волосся нечесане досі,

Що очі в Мар'янки маленькі та косі.

Що в зошиті Лесі самі тільки плями:

Напевне, бруднючими пише руками

Я ж правду кажу їм... І що тут такого?

То ж я не чіпаю ніколи нікого.

Сиджу собі тихо і в школі, і вдома.

І чом вони сердяться всі — невідомо!

                                                           (М.Пригара)

Нахабне поросятко

(Байка на шкільну тему)

У п'ятому «А» завелось Поросятко.

Брудне йде до школи, не любить порядку.

Маринка, Оксана і Вася

Помиють підлогу у класі —

Пацятко одразу ж прямує сюди,

Лиша після себе бруднючі сліди.

І знов п'ятикласники швабри беруть,

Підлогу до блиску забруднену труть.

                   

                    Уколи

На уколи! Перший клас!...

Ви почули? Це — до нас!...

Я уколів не боюсь

Що ж: як треба — уколюсь!

Ну, подумаєш — уколи!

Раз! — і швидко укололи...

Хто уколів тих боїться?

Лиш лякливих страх пройма.

Особисто я до шприца

Завжди ставлюсь жартома!

В кабінет я поспішаю

Увійти поперед всіх:

Я сталеві нерви маю,

Чи не маю зовсім їх!

            І коли б же хтось та знав би,

            Що й квиток свій па футбол

             Я охоче проміняв би

             На іще один укол!..

На уколи! Перший клас!..

Ви почули? Це — до нас!..

Чом же я держусь за стіни?

Бо... тремтять... уже... коліна... ( С. Михалков )

                

                Навчив

Щоб навчить малого Славу,

Де те «вліво», де те «вправо»,

Міркувала вся сім'я —

Здогадався тільки я.

В ліву руку дав лимона,

В праву — яблуко червоне.

І тепер смакує Слава:

Хоче — зліва, хоче — справа.

Де право, де ліво

Раз учень стояв

На розвилці доріг,

Де право, де ліво,

Второпать не міг.

Та раптом школяр

Чубок причесав

Тією рукою,

Якою писав,

І м'яч підкидав,

І книжку гортав,

І двір підмітав,

І ложку тримав.

«Ур-ра!» — він підскочив

Угору до хмар:

Де право, де ліво,

Второпав школяр.

                                                                                                 (Валентин Берестов)

 Базіка

Скільки в світі є базік,

Дуже бистрих на язик,

Та вже наша Катерина

Це базіка із базік!

Ми їй кажем:

— Катре, що це?
Прикусила б язика!
Теревенить на уроці,
На перерві не змовка.
Що робила цілий ранок,
Що принесла на сніданок,
Як дивилася у вікно,

Що побачила в кіно...

Каже вчитель:

—Що за галас?

Каже вчитель:

—Вийди зараз!

Працювати дай усім! —

Катря зовсім не злякалась:

—Хай, я потім розповім!

—Як базіку лікувати?

—Чи тікати, чи гукати:

—«Балачки спини свої!»

—Як базіку лікувати? —

—А не слухати її!

Поєдинок

Без дозволу муха до класу влетіла

Й нахабно в Миколи на зошиті сіла.

Микола поглянув на муху сердито

І вирішив кляту негайно убити.

Приціливсь. Долонею ляпнув щосили.

А муха знялась і на лоб йому сіла.

Розсердивсь Микола, до чуба поліз.

А вража нахаба вже сіла на ніс.

І хлопець з розгону себе б'є по носі.

А муха заплуталась знов у волоссі.

Лютує Микола, втрачає терпіння:

Каюк тобі буде, прокляте створіння!».

Махає руками, ногами тупоче,

А муха ніяк відчепитись не хоче.

Воює Микола, аж чуб йому змок.

Вже й учні сміються. Зірвався урок.

Пояснення теми не лізе у вуха...

Отак всьому класу нашкодила муха. (Василь Кравчук)             

Провчив

Сів за парту Олексій,

Зирк — подряпини на ній.

Це обурило його

І промовив він: «Ого!

Хто посмів, скажіть мені,

Меблі нищити шкільні?!

Та такого шкідника

Я б ...Романе, дай гвіздка:

Я провчить його зумію —

Буде знати Олексія!...».

Він схопив той цвях і сам

Ціле гасло написав:

«Хто псує майно шкільне —

Того кара не мине!».

А внизу, щоб знали всі,

Підписався: «Олексій».

                                                                                                         (Гриць Гайовий)

               Лимон

Вже Ливон з чотири дні

Сидьма никне при вікні.

Друзі кличуть на каток,

А Ливон заліз в куток!

Ані кроку за поріг,

Бо Ливон життя беріг.

Ніччю в горлі чувся хрип,

Ну, а може, раптом — грип?

Бідкаються мама й тато,

Позирають винувато,

Навіть снідать не змогли,

Що дитя не вберегли.

І, щоб вірус той не виріс,

Їм порадив дід-сусід:

«Я Ливону зичу щиро —

Посмоктать лимони слід...».

Тато вмить із магазину

Ліків виписав корзину.

Почалося зразу зрання

З лютим вірусом змагання!

На катку — веселі діти

Червоніють, наче квіти.

Вітер жарти й сміх несе.

А Ливон — лимони ссе.

Ссе Ливон потроху сік...

Поки скінчиться запас —

То й весна прийде до нас.

Налимонився Ливон:

Ходить жовтий, як лимон

III. Літературна вікторина.

1.  Згадайте назви творів (та їх авторів), де використовуються цифри й числа. (Б.Комар «Дві груші й одна», В.Нестайко «Таємниця трьох невідомих», «Незнайомець з тринадцятої квартири», О.Дюма «Три
мушкетери», «П'ятнадцятилітній капітан» Ж.Верна і так далі).

Хто більше згадає, той і переможець.

2.    Хто знає більше приказок, прислів'їв про книгу?

3. Назвати прізвище письменника на певне закінчення.

Перемагає той, хто більше назве: На — а. На — о. На — ий.

—   а: О.Пчілка, Н.Забіла, Л.Українка, М.Підгірянка, М.Познанська, Л.Письменна та інші.

—  о: Т.Шевченко, І.Франко, Л.Костенко, П.Воронько, В.Симоненко, Д.Павличко, А.Малишко, Г.Бойко та інші.

—  ий: Б.Чалий, А.Костецький, М.Сингаївський, М.Коцюбинський, В.Сухомлинський та інші.

4.     Назвати авторів творів, заголовки яких написані на дошці:

Батьки — «чомучки» (А.Костецький)

 Мамо, іде вже зима. (Л.Українка)

А я у гай ходила. (П.Тичина)

 Тече вода з-під явора. (Т.Шевченко)

Дюймовочка. (Г.Х. Андерсен)

Червона Шапочка. (Ш.Перро)

5.     Хто знає більше назв книжок, що складаються лише з імені головного героя. («Катерина» Т.Шевченка, «Лилипко» А.Головка, «Дюймовочка»)

Підсумок свята.

                                         І.      Дружба з книгою — це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

(С.Михалков)

2.      Як краплин у Дніпрі,

Як зірок угорі,

Як листя на гіллі —

Стільки книг на землі!

Є великі й малі!

Є легкі і важкі.

На полицях, в столі —

Наші друзі книжки.

(О. Пархоменко)

3.     Та яку ти не розгорнеш —

То й легенда в кожній з них

То в одній синіє море,

В іншій криється тайга.

                                                А ось в тій — Північний полюс,

Де морози і пурга...

Все, що серце і що розум

Вік творили не один,

Повизбирувало людство

В книги — перли із перлин.

(Ю.Ванаг)

4.      Дівчинка загадує хлопчикові:

                   «Книга — морська глибина.

Хто в ній пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить».

...А назвати ти б зумів

                                                Автора цих мудрих слів?

Хлопчик відповідає:

Жив поет у нас, у Львові, —

Пам'ять у душі — жива!

Ми завдячуєм Франкові

За заповітні ці слова.

                                    (Марія Хоросницька)

Ведуча. На згадку про наше свято ви, діти, одержите «Заповіді  читача».

Мине час, ви виростете і, може, теж напишете свої книги. Ми не знаємо, про що вони будуть, — про космічні подорожі, про квіти чи про важливе наукове відкриття. Але ми віримо, що це будуть дуже потрібні людям і дуже цікаві книги.

Вчитель. Є вислів: «Скажи мені з ким ти дружиш, і я скажу тобі, хто ти». З таким же правом можна сказати: «Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти».

Вчіться у героїв книжок любити нашу рідну землю — її лани й ліси, її міста й заводи, її небо й річки, її мову і мистецтво.

Людина, яка любить і вміє читати, — щаслива людина. Навколо неї завжди багато-багато розумних, добрих і вірних друзів. Друзі — цс книги.

Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги. (Звучить грамзапис «Нам без книг ніяк не можна». Муз. В.Шаповаленка, сл. З.Бичкової).

Заповіді читача

1.  Перш ніж читати, визнач, про який час (століття, епоху) розповідає книжка, а закінчивши читання, встанови, чи довго відбувалися події.

2.  Зверни увагу, де (в якому місці, в якій країні) і з ким відбувається все, про що розповідається.

3.  Використовуючи книжки-довідники та ілюстрації, намагайся уявити героїв і обстановку якомога конкретніше.

4. Якщо книжка «товста», то читай її частинами.

  5. Закривши книжку, навіть прочитавши частину її, обдумай, що запам'ятав, що схвилювало, злякало, насторожило, порадувало, здивувало.

  6. Зістав свої враження від читання сьогодні з тим, що відчув вчора (раніше).

  7. Зразу ж визначай і пояснюй собі все незрозуміле.

  8. Повертайся  до   прочитаного,   перечитуй, відмічай, виписуй.    ,

  9. Дочитавши   книжку,   уяви   її   зміст   у  цілому,  згадай  героїв,  з'ясуй  для  себе,  чи сподобалась ця книжка тобі і чим саме?

  10. Зістав прочи­тане з тим, що тобі було відомо раніше, або з тим, що довідався про це зараз, але з інших джерел.

                          

Конкурс ерудитів

Тато, мама, я – читацька сім’я

                                                                     

                                                                      

                                                                                   

Мета: знайомити учнів з творчістю видатних українських поетів і письменників;

сприяти духовному збагаченню особистості, підвищенню культурного рівня учнів;

прищеплювати інтерес до читання, пропагувати книжку, як джерело знань;

виховувати любов до України, гордість за свій народ, його славне минуле, прагнення зробити корисне для людей; виховувати бережне ставлення до книги.

Обладнання: вишиті портрети Т.Г. Шевченка, Лесі Українки (роботи учнів), вислови про книги.

                                                           Оживе Україна,

                                                           Коли допоможемо книзі,

                                                           Всіх огорне вона задушевним теплом.

                                                           Будуть люди міцніші незламної криці,

                                                           Не грошима багаті – вселюдським добром.

                                                                                                            Н.П. Біла

                                                           У книги люди, наче бджоли в соти,

                                                            Знесли духовний, чарівний мед...

                                                                                                       Д. Павличко

                                                            Книги – твої супутники

                                                            по дорозі в Країну знань.

Ведуча зачитує умови гри.

У конкурсі беруть участь дві команди по 4 учасники в кожній.

Команди вітаються. Привітання оцінюється 5-бальною системою. Жюрі звертає увагу на емблему команди і зміст привітання.

Привітання 1-ї команди.

                                Щоб усе було гаразд –

                                Прикладемо старання.

                                Хочемо, щоб противник наш

                                Другом був завжди для нас!

Привітання 2-ї команди.

                                 Ми запрошуємо, друзі, вас

                                 До нас на змагання.

                                 Виконаємо з честю

                                 Всі дані завдання.

Привітання командам від уболівальників.

 1-ій команді.          

                                 Ширше двері відкриваймо

                                  Розуму й сміливості.

2-ій команді.

                                  Естафету передаймо

                                  Творчості, кмітливості.

І гейм. Історія. Національна символіка України.

1. Коли було прийнято постанову про Державний прапор України і якого він кольору?

( 28.01.1991р.,синьо-жовтий )

2. Автор слів Гімну України?

( Павло Чубинський )

3. Яке ім’я носить столиця України?

4. Назва Гімну України.

( „Ще не вмерла Україна” )

5. Назвати найвидатнішого гетьмана України.

( Б. Хмельницький )

6. Коли було прийнято першу Конституцію незалежної України?

( 28 червня 1996р. )

7.  Як називали в Київській Русі татарське військо?

( Орда )

8. Місто, яке було в минулому столицею України?

                                                            ( Харків )

9. Грошова винагорода авторам за твори літератури і мистецтва.

( Гонорар )

10. Назвати один з найдревніших знаків, який є гербом України.

( Тризуб )

1.     Назвіть український національний Герб.

( Тризуб )

2.     Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці.

( Гімн )

3.     Композитор, який поклав вірш Чубинського на музику, і в невдовзі став Гімном.

( Михайло Вербицький )

4.     Назвати пісні, які виконують, як Гімн України.

( „Боже великий, єдиний”, „Ой у лузі червона калина” )

5.     Хто в Україні і тепер не випускає Гетьманської булави?

( Б. Хмельницький )

6. Назва острова, на якому жили козаки.

( Хортиця )

7. Назвати стародавнє місто східних слов’ян.

( м. Київ )

8. Похвальна пісня.

( Гімн )

9. Хто був першим президентом України у 1918 році?

( М. Грушевський )

10. Як називалось українське поселення вільних козаків у 16 – 17 ст.?

( Запорізька Січ )

Музична пауза

Пісню заспівайте

Разом з нами, друзі,

Про чудовий настрій

Та веселий сміх.

Хай лунає гучно

В колі нашім пісня,

І підспівує хай з нами

Весь дитячий світ.

( Виконується українська народна пісня, болільники підспівують ).

ІІ гейм. Література і ми

1.     Епічна поема, пам’ятник світової культури.

( „Ілліада” )

2.     Автор оповідання „Перший диктант”

( Остап Вишня )

3.     Три самостійні твори одного автора, пов’язані єдністю задуму, сюжету.

( Трилогія )

4.    Найменша дівчинка з казки Г.-Х. Андерсена.

( Дюймовочка )

5.     Назва великого зібрання творів Шевченка.

( Кобзар )

6.     Грошова одиниця однієї з країн Західної Європи + закінчення – о = прізвище відомого українського митця 19 століття.

( І. Франко )

7. Свято Спаса ( дата ).

( 19 серпня )

8. Автор повісті „Лихі люди”.

( Панас Мирний )

9. Який поет назвав Марко Вовчок „літературною донею”?

( Т. Шевченко )

10. Хто перший книгодрукар в Україні?

( І. Федоров )

11. Мов відірвалось від гіллі,

      Одне-однісіньке під тином,

      Сидить собі в старій ряднині.

( Т. Шевченко „І золотої, і дорогої” )

12. Яку книгу для навчання створив Т.Г. Шевченко?

( „Буквар” )

1.     У кожній збірці творів Т.Г. Шевченка обов’язково наявне одне слово. Назвати його.

( Його прізвище – Шевченко )

2.     Як називається вступна частина літературного твору?

( Пролог )

3.     Справжнє ім’я Лесі Українки?

( Лариса )

4.     Наречений Мухи-Цокотухи.

( Комар )

5.     Український письменник 20 століття, прізвище якого позначене професією людини, яка робить колеса до возів, бричок, гарб?

( Михайло Стельмах )

6.     Головна героїня казки Г.-Х. Андерсена „Снігова королева”.

( Герда )

7.     Літературні твори, які описують видумані події.

( Фантастика )

8.     Псевдонім матері Лесі Українки – Косач Ольги Петрівни?

( Олена Пчілка )

9.     Скільки є заповідей божих?

( 10 )

10.                        „Там матір добрую мою,

        Ще молодую, у могилу

        Нужда та праця положили”.

( Т.Г. Шевченко „Якби ви знали, паничі” )

11.                       Чудова книга для кожного покоління, яка відкриває новий світ, наше місце у цьому світі.

( Біблія )

12.                       Хто створив найбільшу бібліотеку Київської Русі?

( Ярослав Мудрий )

Музична пауза

Ми запрошуємо друзів

І зустрінемося знов.

Танці хай усіх закружать,

І живе в серцях любов.

Раз, два, три, раз, два, три,

Ось поплескай з нами ти!

Раз, два, три, раз, два, три,

Ти у коло з нами йди!

Раз, два, три, раз, два, три,

Ось поплескай з нами ти!

( Виконується танок, уболівальники допомагають, плескають в долоні).

ІІІ гейм. Загадки.

1.     По білому полі чорним маком сіє. ( Книга )

2.     Найласкавіший хижак. ( Кіт )

3.     Яку ноту кладуть в суп? ( Соль )

4.     Одяг для картоплі. ( Мундир )

5.     Який птах носить завжди з собою мішок? ( Пелікан )

6.     Небесне тіло, яке обертається навколо планети. ( Супутник )

7.     Що можна бачити з заплющеними очима? ( Сон )

8.     Куди ступиш – всюди маєш.

Хоч не бачиш – уживаєш. ( Повітря )

9.     Український народний танок. ( Гопак )

10.                       Мовчить, а сто дурнів навчить. ( Книга )

11.                       Назвати кольорові моря. ( Жовте, Чорне, Червоне, Біле )

12.                       Дуже я потрібна всім – і дорослим, і малим,

Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу. ( Книга )

13.Кожний, скільки хоче – бере, а все лишається. ( Книга )

1. Без душі, без тіла, за сто миль залетіла. ( Книга )

2. Що за трава, що й сліпий взнає? ( Кропива )

3. Яка річка тече в роті? ( Десна )

4. Знахідка Алладіна. ( Лампа )

5. Які риби мають зброю на носі? ( Риба-пила, риба-меч )

6. Яка рослина має мед і кашу? ( Гречка )

7. Що в людини не росте? ( Ім’я )

8. Хто говорить на всі мовах світу? ( Ехо )

9. Без ніг, а біжить, без крил, а летить?  ( Голос )

10.У воді росте, кохається, вкинь у воду – злякається. ( Сіль )

11.Коло носа в’ється, в руки не дається. ( Запах )

12.Хто говорить мовчки? ( Книга )

13.Дивишся – чистенька,

     Погладиш – гладенька,

     А читати станеш – спотикаєшся. ( Книга )

Музична пауза

В цьому залі всі ми друзі,

Ви і ми, і ти, і я,

Посміхнись тому, хто справа,

Посміхнись тому, хто зліва,

Ми одна сім’я!

ІV гейм. Ти мені, я – тобі...

Необхідно продовжити почате прислів’я.

1.     Хліб народжує тіло, книга - ...( розум ).

2.     Книга – міст... ( у світ знань ).

3.     Книгу читай, ... ( розуму набирай ).

4.     Книгу прочитав - ... ( на крилах політав ).

5.     Книга добру навчить, від дурного ... ( відверне ).

6.     Книга не пряник, а дітей до себе ... ( манить ).

7.     Кому книга – розвага, а кому... ( навчання ).

1.     Книгу читати – усе ... ( знати ).

2.     Ученому світ, а ... ( невченому – пітьма ).

3.     Книга – твій друг, без неї, як ... ( без рук).

4.     Книга для дітей, як мир ... (для світу ).

5.     Книга – джерело ... ( знань ).

6.     У дитинстві вивчене що на камені ... ( висічене ).

7.     Мудрим ніхто не вродився, ... ( а навчився ).

Музична пауза

Читачу! Я друг і спутник,

Я книга твоя.

Завжди на дозвіллі:

Де ти – там і я.

Ми добре з тобою

Проводимо час,

Чудова розмова

Триває у нас.

Навчаю відважним,

Правдивим рости,

Любити природу,

Свій край берегти.

Від малку ти мною

Звикай дорожить,

Без доброї книги

Тобі не прожить!

(Виконується „Пісенька юних читачів”, болільники підспівують)

Слово надається журі. Підводяться підсумки конкурсу ерудитів „Тато, мама, я – читацька сім’я”.

Творча гра

Мета. Розширити і уточнити уявлення дітей про кра­су навколишнього світу. Познайомити з весняними квітами лісу, птахами, які повернулися з вирію. Роз­вивати дрібні рухи пальців рук, мовну активність. Формувати естетичні смаки, уміння цінувати красу, багатство лісу. Виховувати емоційну чутливість, бе­режливе ставлення до природи.

Обладнання. Декорація: весняний ліс, — берези, дуб­ки, пеньки; квіти: проліски, сон-трава, мати-й-мачу­ха, фіалки; птахи; м'яч; сонечко.

Хід заняття

Пропоную дітям пограти у гру «Відгадай, чий голос?». (Гра на розрізнення тембру голосу дітей групи).

В середину кола вибирається дитина, яка закриває очі. Діти йдуть по колу і говорять:

Іванко в лісі заблудився.

 Ми звемо — ти озвися,

Швидше очі закривай,

Хто покликав, відгадай?

Хто-небудь із дітей, кого визначить вихователь, гово­рить: «Ау!». Дитина, яка стоїть в середині кола, визначає за голосом, хто покликав. Якщо дитина відгадає, хто її покликав, то той, що говорив «Ау!», стає у коло, і гра продовжується. (Повторюємо гру 5—6 разів).

Вчитель. Ми добре навчилися розрізняти голоси своїх товаришів і тепер нам не страшно поїхати до лісу. Пригадаймо, діти, яка зараз пора року? (Весна)

Так, настала довгоочікувана весна. Зацвіли перші вес­няні квіти, зазеленіла травичка, з вирію повернулися птахи. Всі поспішають зустріти весну.

Тож поїдемо ми в ліс,

Любії малята,

І почнемо там ми всі

Весну зустрічати.

(Діти стають один за одним, попереду хлопчик з ру­лем, діти вдають, що їдуть).

  Співають:

Ми їдем, їдем, їдем

У ліс відпочивать.

І будемо ми в лісі

Всі весело гулять

Вчитель. Ось і приїхали ми до лісу. Подивіться, яка гарна галявина, вся в квіточках, яка зелена травичка. Прислухаємося, які звуки ми чуємо в лісі? Як вітерець шумить? (Ш-ш-ш) Як співають пташки? (Цінь-цінь) Як шумлять у птахів крила? (Ш-ш-ш) Як у гайку струмок дзвенить? (Джр-джр)

Вітер з гаєм розмовляє: Ш-ш-ш,

Поміж листячком гуляє: Ш-ш-ш,

А ми трохи пошуміли,

Від дороги відпочили.

Підійдемо, діти, ближче

І подивимось на квіти.

Ось мати-й-мачуха жовтенька,

Сімеєчка чималенька,

Чепуриться на узліссі

І сонечко стрічає в лісі.

А це сон-трава до сну охоча.

«Гей, сонько! Вже спати досить!» —

Каже сонечко привітно

Й пелюстки цілує ніжно.

Он фіалочки-сестрички

Вже розкрили свої вічка

І розбіглись на узліссі —

Синьо-синьо стало в лісі.

А на сонячній полянці

Проліски проснулись вранці.

Вчитель. Гарні квіти. А чи можна їх рвати?

Діти. Ні. Квіти прикрашають ліс, милують око кожної людини.                   Вчитель.

Не рвіть квіточок — красу!

Дивіться: квітка п'є росу.

Вітерець гойдає у траві

Листочки всміхнені, живі,

В травичці любо їм рости

І їх не скривдиш, знаю, ти.

Добром хай серце зігрівають

Красуні скромні, лісові.

Не зривайте квіти, діти,

Дайте їм на радість квітнуть,

Хай лісочок прикрашають,

З сонцем, вітром розмовляють.

Вчитель. А тепер, діти, відгадайте, що це за пташка?

Хто у лісі стук та стук,

Розтрощив маленький бук,

Що за пташка-трудівник?

Лінуватись він не звик.

Діти. Дятел.

Вчитель. Так, це дятел-трудівник, охоронець лісу, який знищує шкідників дерев. А це що за пташка?

Хто так рано-пораненько

Тьохкає, співає,

Хто весну-красну раненько

Радо зустрічає?

Діти. Соловейко.

Вчитель. Як співає соловейко?

Діти. Тьох-тьох-тьох! Тіу-тіу-тьох!

Вчитель.

Хто високо на суку

Все говорить: «Ку-ку, ку-ку!»?

Діти. Зозуля.

Вчитель. Так, це зозуля, вона теж радіє, що прийшла весна. А хто це, діти?

Кар! Кар! Кар! — кричать вони.

Ми також стрічаєм в лісі день народження весни.

Діти. Ворони.

 Вчитель.

Що за пташечки сіренькі

Зацвірінькали тоненько:

Ців-ців-ців, ців-ців-ців!

Хто співать їх так навчив?

Діти. Горобці.

Вчитель. Так, це веселі горобчики, вони також радіють приходу весни. Як гарно в лісі: птахи співають, квіти нам усміхаються, ніби запрошують нас повесели­тися з ними.

Хоровод «Як весело, як весело»

1.     Як весело, як весело

       У нашому ліску.

       Ми пісеньку заводимо

       Веселу і       дзвінку.

Приспів:

Ля-ля, ля-ля! Веселу і дзвінку.

2.  А вітерець погойдує
                             Яскраві квіточки,
                             Привітно світить сонечко,
                             Летять до нас пташки.

Приспів:

    Цвінь-цвінь! Цвінь-цвінь!

   Летять до нас пташки.

3.  Ведмедик косолапий
                               Проснувся від сну

              І  з зайчиком веселим

              Стрічають теж весну.

Приспів:

    Топ! Топ! Скік! Скік!

    Стрічають теж весну.

1. Діти ідуть по колу

2. Плескають в долоні

3. Підіймають руки вгору, погойдуючи вліво-вправо

4. Роблять ліхтарики пальцями рук

5. Роблять рухи, ніби летять

6. Ідуть вперевалочку

7. Стрибають, як зайчики

8. Плескають в долоні

9. Притупують ногами, стрибають

      Вчитель (співає):

Як хороше у лісі!

Нам весело гулять!

Тут сонечко сховалось

Став дощик накрапать.

Діти виставляють руки, перебирають пальчиками і го­ворять слова:

Крапля — раз! Крапля — два!

Дощик землю полива.

Хай гарненько виростає

Після дощику трава.

Вчитель (співає):

А дощик все сильніше,

Сильніше все іде,

Сховаймося, малята,

Хай дощик перейде.

(Діти збігаються під парасольку до виховательки).

Вчитель (співає):

Дощик, дощик поливає,

Нас гуляти не пускає.

Ми усі отут зібрались

І від дощику сховались.

Співає:

Від дощику сховались,

І він нам не страшний

А сонечко як вигляне,

Гулять підем мерщій.

От   і   дощик   перестав,  виглянуло    сонечко. Діти, сонечко побачило,      що ми прийшли до лісу і забажало з на­ми погратися. Станьте в коло. Той,    до кого прилетить сонечко, назве лісову  квітку, пташку.   (Кидання   і ловіння м 'яча).

А зараз  сідайте на   пеньочки   і  пограємо  в  гру «Дощ на галявині» (діти «вишива­ють» шнурочками дощ на картонці з дірочками). І   

 Вчитель. Ми погрались із сонечком і дощи­ком.

З роду в рід, з покоління в покоління передава­лися знання про рослини. В одних — цінне лис­тя, в інших — квіти, в других — корінь. А є такі, які корисні всіма своїми частинами. Тож відгадайте загадку, назвавши рослину, про яку я вам хочу розповісти.

Має віти зелененькі,

Гнучкі ніжні віти,

 Білу кору, стан тоненький.

Як вона зветься, діти?

                                                                                     (Берізка)

 Так, це берізка. Це дерево оспіване в піснях. Якими словами   можна   назвати   березу?   (Береза,   берізка, берізонька.) Особливо вона красива весною, коли на бе­резі з'являються маленькі клейкі листочки. Покажемо, які  вони. Після клей­ких листочків на берізці з'являються сережки. Особли­во вона красива вранці, коли немовби  плаче  кожна гілочка. Примружиш очі, й від кожної краплі на листку розбігаються   золоті   промінці.   Яке   значення   має берізка?

(Сік берізки має лікувальні властивості, вона да­рує нам енергію.)

 А ще які дерева дарують нам енергію?  (Дуб, каштан, горіх)

  От я вас хочу почастувати смачним березовим соком, нехай він вам додасть сили, енергії. А це дубок. А хто сидить під дубочком?

Діти. Зайчик.

Вчитель. Так, це зайчик, він по­чув,   що   діти   прийшли   до   лісу   і вирішив зустрітися з нами.

Ось так зайчик: скік та скік,

Весело стрибає

І разом із нами в лісі

Весну зустрічає.

А це ведмедик. Він також зустрічає весну,   прокинувшись   від   зимового сну. А це клен, він ще не встиг розпус­тити свої листочки, але скоро-скоро і на його гілках з'являться листочки, він зазеленіє і буде весело розмовляти з сонечком і вітром.

­ - Діти! А чи можна ламати дерева?

- Ні, не можна. Дерева, квіти, пта­шок слід оберігати. Це окраса лісу. А є недобрі люди, які нищать природу. Ось зараз ми заведемо танок, ставши в   коло «Берізонька», в якому розповідається про те, як люди пошкодили берізку.                                  Танок «Берізонька»

На лугу, на лугу чепурнесенька,

Там берізка стоїть, ой, тонесенька.

Низько берізонька поклонилася,

Важко берізонька зажурилася.

Що з тобою? Скажи: чи втомилася?

Чи на вроду свою задивилася:

        - Люди недобрії пострічалися,

Тому віти мої обламалися.

Поливали берізку тонесеньку,

Доглядали щодня зеленесеньку:

 Стала берізонька веселенька,

Стала берізонька зелененька.

Отже, діти, наша Україна славиться своєю природою, багатством чудових рослин. І чи будуть вони збережені, залежить від нас усіх. Закінчилася   наша  прогулянка.   Ми  багато  цікавого дізналися про весняні явища, які відбуваються в лісі.

Ми гарно погуляли,

Вже їхати пора.

Весела і щаслива

Сьогодні дітвора.

Прощай наш ліс чудовий,

Дерева і квітки,

Та ще й дзвінкоголосі

Веселії пташки.

(Діти підіймають праву руку вгору, виконують рухи нею і говорять: «До побачення»)

 (Збори-диспут)

1.Дискусія на різні теми.

2.Обговорення педагогічних ситуацій.

3.Підсумкова бесіда.

Питання для обговорення.

1.  Чому давня народна мудрість стверджує, що не ті батько і мати, які народили, а ті, що виховали? Які якості, на вашу думку, мають бути притаманні бать­кам як вихователям?

2.  Чим із того, що ви виховали у своїй дитині, ви можете пишатися?

3.  Які недоліки бачите у вихованні сина чи донь­ки і як намагаєтесь їх виправити?

4.  Як допомагаєте дитині у навчанні?

5.  Чим займаєтесь з дітьми у вільний час?

6. Які позитивні зрушення у вихованні своєї ди­тини ви помітили останнім часом? Хто зіграв у цьо­му провідну роль (батьки, вчитель, товариші тощо)?

Обговорення педагогічних ситуацій.

—Мамо, можна я з Валею погуляю? Я вже уроки зро­била, — просить дівчинка.

—Не можна.

—Чому? Я все зробила і кімнату прибрала. Можна?

—Ні, не можна! — дратується мати.

—Ну чому — не можна? Я вчасно буду вдома.

—Завелася "чому-чому?" Сказано: не можна!

1. Оцініть поведінку дитини і дорослого в наведе­ній ситуації.

2. Одні батьки вважають, що вимоги дорослих ма­ють бути обґрунтованими і зрозумілими, інші - що в цьому немає необхідності. Якої думки дотримуєтесь ви?

3. Як може позначитися поведінка матері на її по­дальших стосунках з донькою?

"Усі батьки хочуть, щоб діти слухалися їх, але не завжди вміють цього досягти. Або роблять це пізно, коли дитина вже звикне не слухатися.

Я почала привчати свою доньку до слухняності, коли вона була зовсім крихіткою, коли помітила, що моя Ася розуміє слово "не можна". Тоді я почала не дозволяти їй де­чого, але вдавалася до заборон нечасто. Говорила "не мож­на" спокійним голосом. Намагалася не допускати "досвіду неслухняності". І завжди поводилася з донькою лагідно. Ад­же коли серце дитини щире, матері легше прищеплювати те, що хочеш. На своєму материнському досвіді перекона­лася: слухняності можна досягти тільки любов'ю і довір'ям до дитини".

1. Проаналізуйте позицію автора листа. Які вихов­ні дії, на думку автора, сприяють слухняності дітей?

2.Чи згодні ви з висловленою думкою? Як ви до­биваєтеся слухняності дітей у своїй сім'ї?

"...Був у нас у сім'ї час, коли всі чомусь "заводились" че­рез дрібниці, дратувалися, легко ображались один на одно­го. А чому, я ніяк не могла зрозуміти, і це дуже прикро вра­жало. Допоміг розібратися в цьому син — йому було тоді ли­ше років десять—одинадцять: "Знаєш, мамо, ти б мені каза­ла заздалегідь, що мені потрібно вдома зробити, я все зроб­лю, але потім ти мене вже не чіпай, а то завжди так не хо­четься кидати своє заняття на найцікавішому місці". Мене це прохання насторожило і примусило поспостерігати за собою, за батьком, за всіма. І знаєте, що я виявила? Ми справді не давали одне одному спокою тим, що могли звер­нутися з проханнями, запитаннями, розмовами до будь-ко­го, незалежно від занять і справ кожного. Ми ж думали, що це добре, така свобода і невимушеність, а насправді це бу­ли звичайнісінькі безцеремонність, нетактовність. Вони й дратували нас дедалі більше і більше. Дякувати синові — він допоміг зрозуміти, у чому тут справа".

1. Чи згодні ви з висновками автора?

2.Подумайте, чи з повагою ставляться у вашій сім'ї до часу і справ один одного?

Що таке батьківське піклування про дітей? Чи включає це поняття такий аспект, як повага до їхніх інтересів, занять? "Коли померли наші батьки, я залишилась з двома бра­тами 12 і 14 років, а мені тоді було тільки 17. Звичайно, дос­віду у вихованні — ніякого, але я намагалася хлопців кон­тролювати. І, здавалося, робила все: і з вулиці своєчасно кликала, і вдома примушувала все робити, і до магазину хо­дити. А вік же у них такий, що тільки дивись та дивись за ними. Але справи йшли чимраз гірше — хлопці намагалися обдурити, де — не послухатися. Старший узагалі став від рук відбиватися. І тут сусідка порадила: "Ти ослаб опіку над ни­ми, намагайся, щоб вони почувалися відповідальними за дім. Будь ближче до них, частіше радься, що кому купити, не одна думай, а разом вирішуйте сімейні питання". І ось зібралися всі разом, обговорили, скільки грошей залишити на харчування (скільки залишити, звичайно, тільки я знала, але я пояснила, що потрібна саме ця сума), кому купити взуття, кому штани, шо робити сьогодні, як відпочити у ви­хідний. Минув рік. Хлопці не за віком подорослішали, і те­пер кожний знав свої обов'язки".

1. Як ви будуєте стосунки зі своїми дітьми? Чи переважають у них суворий контроль і опіка, а чи до­віра до дітей?

2. Яких позитивних результатів у вихованні мож­на досягти, надаючи дітям самостійності?

Підсумкова бесіда.

а)                                                                                                                  спільні турботи про долю дітей, звичайно, го­ловне, що об'єднує батьківські зусилля на довгій тер­нистій ниві життя;

б)  найважливіше і найважче у ставленні до дітей — знайти міру, щоб ніжність не перетворилась у пес­тощі, розумні вимоги — у суворий педантизм, щоб турбота про комфорт не сформувала у дітей спожи­вацькі погляди;

в) розбіжності у думках і поглядах розв'язуйте без роздратувань, взаємних образ, без окриків, без при­ниження людської гідності дорослих і дітей;

г) нехай тон вашого сімейного життя буде світ­лим, оптимістичним, пройнятим великою повагою один до одного.

Найкращим підсумком нашої розмови будуть пе­реконливі слова А.С.Макаренка: "Найбільш правиль­ні, розумні, продумані педагогічні методи не дадуть ніякої користі, якщо загальний тон вашого життя по­ганий. І, навпаки, тільки правильний загальний тон підкаже вам і правильні методи поводження з дити­ною і насамперед правильні форми дисципліни, пра­ці, свободи гри... і авторитету" [7, с. 151].

Анкета для батьків

1.   Перерахуйте   склад   вашої   сім'ї,   родини.                                          2. З ким із членів сім'ї ваша дитина має змогу спілкуватися щоденно? Перелічіть їх, будь ласка, за ступенем   інтенсивності   спілкування   з  дитина.                                                                                                              3. З ким, окрім членів родини, любить спілкува­тися ваша дитина?

4. Хто із членів родини є для дитини найбіль­шим авторитетом? Чому?

     5. З ким дитина прагне поділитися своїми радо­щами, успіхами і невдачами?

    6.   До кого в першу чергу звернеться дитина у ви­падку, коли потребуватиме:

поради ______________________

співчуття____________________

допомоги? ___________________

7. Чи часто ви граєтеся зі своєю дитиною? Якщо так, то хто ініціатор спільних ігор?

8. З ким ваша дитина хоче проводити вільний від занять час?        

Коли телебачення друг дітей,

а коли — ворог?

(Збори-практикум)

Бесіда вчителя.

Ніхто з нас не може заперечити, що телебачення — явище позитивне. Проте так звана свобода і без­контрольність телепередач викликають особливе за­непокоєння через їх пагубний вплив на виховання дітей. Після різноманітних щоденних телевізійних видовищ нинішні діти стають жорстокими, дратівли­вими й апатичними — поведінка неадекватна для мо­лодших школярів.

Дослідження медиків-гігієністів доводять, що те­лебачення негативно впливає і на фізичне здоров'я дітей. Найбільше, на їхню думку, ушкоджуються нер­вова система, слух і зір. На це часто скаржитесь і ви, батьки, висловлюючи занепокоєння з того приводу, що дитина наприкінці дня почувається стомленою, скаржиться на головний біль.

Найчастіше страждають ті діти, які проводять бі­ля екрана телевізора весь свій вільний час і дивлять­ся все підряд. Надмірне захоплення телебаченням руйнує режим дня дитини: вона недосипає, мало бу­ває на свіжому повітрі. А систематичне недосипання і кисневе голодування знижують опір дитячого орга­нізму до захворювань, погіршується пам'ять, послаб­люється увага і, врешті-решт, зводяться нанівець ус­піхи у навчанні.

Спостереження за поведінкою дітей показують, що ті з них, у яких велика потреба у рухах, компен­сують її надмірною біганиною під час перерв або з'ясовують свої стосунки з однокласниками бійками чи штовханиною. Їм важко і під час уроку поводити­ся спокійно, зосередитися на поясненнях учителя чи на виконанні його вказівок.

Надмірне захоплення телепередачами всіх членів родини зможе призвести до порушення сімейних сто­сунків, послабити емоційні зв'язки між близькими людьми. Навіть у той короткочасний вечірній період, коли всі члени родини збираються вдома, ввімкнений телевізор заважає спілкуванню. Більше того, захопив­шись передачею, кожен із присутніх не рахується з правом іншого на власну свободу, його неможливо ві­дірвати від телеекрана, щоб терміново обговорити, наприклад, проблему, яка турбує дитину. Такий ха­рактер сімейних стосунків шкідливий для дітей, бо сприяє своєрідній втечі їх у "телевізійні хащі". Дитина, котра захоплена голубим екраном, звикає до пасивної ролі "спостерігача збоку". Особливо страждають у да­ному випадку сором'язливі і некомунікабельні діти, яким так необхідні співбесідники, порадники. Якщо у сім'ї такої дитини дорослі надмірно захоплюються те­лепередачами, то вона почувається самотньою і не­потрібною в рідній домівці. Отже, у такому сенсі теле­бачення дійсно шкідливе для дітей, і слід негайно, доки не пізно, переглянути особисті захоплення ним, аби вивільнити час для власної дитини.

Водночас телебаченню як одному із засобів масо­вої комунікації (радіо, кіно, друкована продукція) відводиться ряд функцій: освітня, виховна, розва­жальна й організаційна. Потрібно визнати, що для населення сільської місцевості і малих міст телебачення стає єдиним доступним засобом для розши­рення їхнього світогляду. Отож, спробуймо розібра­тися, чим насправді є телебачення для наших дітей — ворогом чи другом?

 Обговорення анкет.              Анкета для батьків

1.    Чи є у вашій сім'ї телевізор? Підкресліть обра­ну відповідь.

Так.

Ні.

2.    Чи часто ви дивитеся телепередачі?

Щоденно.

1-2 год.

3-4 год.

Зрідка.

Не дивлюсь.

3.    Скільки часу проводите біля телевізора у вихід­ні дні?

2-3 год.

4—6 год.

Як коли.

4.    Чи займаєтеся, сидячи біля телевізора, ще якоюсь справою?

Так.

Ні.

5.    Чи обговорюєте телепередачі з членами родини?

Так.

Ні.

6.    Якщо так, то з ким? Напишіть.__

7.    Чи прийнято у вашій сім'ї дивитися дитячі те­лепередачі разом з дітьми?

Так.

Ні.

8.    Які з цих передач найкорисніші для вашої ди­тини? Напишіть.

9. Чи влаштовує вас ставлення вашої дитини до те­лебачення?

Так.

Ні.

Мені важко відповісти.

Анкета для учнів

1.     Чи любиш ти дивитися телепередачі?

Так.

Ні.

2.    Назви, які телепередачі тобі подобаються най­більше.

3.    Скільки часу ти витрачаєш на перегляд телепе­редач?

1—2 год. на день.

3—4 год. на день.

Більше.

4.    З ким любиш дивитися телепередачі?

З батьками.

З друзями.

Сам.  

5. Чи обговорюєш переглянуті тобою телепереда­чі з дорослими членами родини?

Так.

        Ні.

Після обговорення анкет учитель представляє ті сім'ї, чий позитивний досвід з цієї проблеми став предметом вивчення у підготовці до практикуму, і надає слово комусь (татові, мамі, дідусеві, бабусі).

Слово вчителя до батьків.

Насправді потрібно звинувачувати не лише телеба­чення, а й невміння дорослих правильно його вико­ристовувати у вихованні дітей. Сучасне телебачення має великі можливості для розвитку творчої активнос­ті і пізнавальних можливостей дітей. Спеціальні пере­дачі для молодших школярів допомагають не тільки розширювати загальний світогляд дітей, а й формува­ти їхні індивідуальні інтереси. Так, діти, які захоплю­ються малюванням, можуть дізнатися багато цікавого про живопис, ті, хто любить тварин, — отримати ціка­ві відомості про їх поведінку і життя. Захоплюючі для дітей цього віку й спортивно-оздоровчі передачі. У ба­гатьох сім'ях діти разом із дорослими з великим задо­воленням дивляться телепередачі природознавчого та енциклопедичного змісту. Чим раніше ви привчите ді­тей дивитися науково-популярні передачі, тим швид­ше розвинете у них прагнення пізнавати таємниці природи, світ техніки, мистецтва або секрети майстер­ності.

Перед сучасними батьками стоїть особливе завдан­ня: формувати у дитини вміння і звички із великої кількості засобів масової інформації правильно виби­рати те, що принесе для неї максимальну користь. То­му необхідно систематично обговорювати з дитиною телепередачі, які вона дивилася, обмінюватися думка­ми про те, що справило на неї особливе враження.

Для того, щоб телебачення стало добрим другом вашої дитини, пропонуємо дотримуватися таких простих педагогічних порад:

1. Не забувайте про гігієнічні вимоги при перег­ляді телепередач дітьми, а саме: віддаль від екрана до глядача має бути не менша 4—5 метрів; освітлення в кімнаті ввечері і затемнення вдень; сила звуку не по­винна перевищувати допущені норми; термін перег­ляду телепередач визначається режимом дня і обме­женим часом (для четвертокласників — 3—4 години на тиждень, включаючи перегляди й у вихідні дні). Дитина твердо має знати, що такі види діяльності як прогулянка, ігри, виконання домашніх завдань, чи­тання книг мають виконуватися за режимом дня — вчасно і незаперечно.

1.   Пильно стежте за тим, щоб телебачення не пе­ретворилося для дитини у своєрідний наркотик — "телеманію". Для цього необхідно контролювати і свою власну пристрасть до нього.

3. Пам'ятайте, що спрямовувати і координувати ставлення дитини до телебачення можна тільки доти, доки у неї не сформувалася звичка проводити весь свій вільний час біля телевізора і жити під його аком­панемент, залишаючи будь-яку справу тільки тому, що щось новеньке з'явилося на екрані. Тому-то пос­тарайтеся своєчасно зацікавити дитину іншими джерелами інформації і новими справами, які кожного дня робитимуть її життя цікавим й емоційно багатим.

4.  Дивіться телепередачі разом із дитиною. Ко­рисно ознайомити її з основами телемистецтва. По­яснити жанр баченого, його особливості, обговорити спільно телепередачу. Попросити дитину відповісти на запитання: Чим відрізняється екранізація від тек­сту книжки, телеекскурсія — від екскурсії до музею і безпосереднього перегляду експонатів тощо.

5.  Обговорюйте програму на тиждень у колі сім'ї і плануйте, які передачі хто дивитиметься і коли. Цей перевірений прийом допоможе вам формувати у ди­тини звичку планувати свій вільний час, почуватися рівноправним членом сім'ї і, в допустимих межах, мати свободу вибору, а отже, критично ставитися до телебачення, як до "зробленого для всіх", що не мо­же задовольнити інтелектуальних, емоційних й естетичних інтересів кожного.

   

Голос дитини*

(до дорослих)

- Окрім поживи, дайте мені теплосердечність, безпечний спокій і Вашу любов.

- Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін

- Дозвольте у міру моїх сил сідати, соватись, ставати, ходити, бігати, лазити і стрибати

- Не ідентифікуйте Ваші почуття і думки із природними потребами мого організму.

- Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "забагато, задовго, зачасто".

- Не карайте мене, коли я хвилююся за невдачі, бо сама невдача є вже карою для мене.

- Говоріть до мене серцем і Вашими діями. Ваші слова не завжди мені зрозумілі.

- Нехай довкола мене живуть гарні, ніжні і лагідні люди.

- Нехай панує тут мир - передумова росту.

- У Вашій хаті дайте мені у власність один куточок і частину Вашої уваги та Вашого часу.

- Дозвольте мені запитувати і одержувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.

- Навчіть мене розуміти і відчувати красу і тішитися-радіти з усього, хоч би навіть з найбільшої дурниці.

- Підтримуйте і заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.

- Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.

- Дайте і мені частину відповідальності, відповідно до моїх сили і зросту.

- Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і нагороді.

- Уважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життям і його труднощами.

- Коли загадаєте мені щось зробити, то скажіть також як і чому.

- Зробіть усе, щоб я відчувала свою важливість і потрібність для Вас і своє місце у планах Вашої родини (школи).

- Будьте до мене доброзичливі і лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим тим самим.

- Покажіть, як дотримувати обіцянки.

- Не сприймайте мене як немовля, коли я хочу рости і бути великою.

- Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.

-  Не накидайте мені Ваших острахів і переляків.

-  Навчіть мене рівноваги, коли впаду в гнів, навчіть не лякатися гніву, коли він виправданий.

-  Допоможіть   мені  помалу  перемагати   біль  і  забаганки.   І   тішитися   майбутніми радощами.

* Автор невідомий, Англія, XIX ст.  Переклад Я. Чумака

Пам'ятка батькам першокласників

        «Від п 'ятирічної дитини до мене тільки крок

                                            від новонародженого до п 'ятилітнього –

      страшна відстань».

        Л. Толстой

1.  Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім'ї.

2.         Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3.         Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

4.         Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.

5.         Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.

6.         Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до ЗО хвилин.

7.         Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички і любов до праці.

8.         Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правилами і обов'язками.

9.         Пам'ятайте, що діти - не прості продовжувачі наших особистих умінь і здібностей. Кожна дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою власну долю.

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

1.          Дорогі батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати людиною.

2.    У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3.          Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.

4.    Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5.          Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.    Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7.          Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у  своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

8.          Я вчуся у вас усього: слів, інтонації голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого.

Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному у цьому безмежному світі.

9.  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не
перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я Вас дуже-дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене також.